Постанова ВГСУ від 20.08.2014 року у справі №910/3207/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2014 року Справа № 910/3207/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Полякова Б.М., - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Куровського С.В.,розглянувши касаційну скаргу державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція", м. Запоріжжяна ухвалувід 26.05.14 господарського суду м. Києва, (в частині розгляду грошових вимог ДП НАК "Енергоатом")та постановувід 24.06.2014 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/3207/14 господарського суду м. Києвапро банкрутствопублічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект", м. Київрозпорядник майна Юзвенко В.Г., м. Київу судовому засіданні взяли участь представники:

скаржника арбітражний керуючийМихольський С.М., довір.; Юзвенко В.Г.

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/3207/14 про банкрутство публічного акціонерного товариства "Атоменергокомплект" (далі - боржник).

Ухвалою господарського міста Києва від 26.05.2014 за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів боржника та, зокрема, відмовлено державному підприємству Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (далі - ДП НАК "Енергоатом", кредитор) у визнанні його грошових вимог до боржника в сумі 6 481 605,85 грн.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 (судді: Сотніков С.В. - головуючий, Копитова О.С., Разіна Т.І.) ухвалу господарського суду міста Києва від 26.05.2014 в частині відмови у визнанні грошових вимог ДП НАК "Енергоатом" залишено без змін.

Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, боржник звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови у визнані його грошових вимог та постанову суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Касаційна скарга мотивована порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ч.1 ст. 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції Закону України від 22.12.2011 N 4212-VI, далі - Закон про банкрутство), ст. 261, ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, ст. 165 Цивільного кодексу УРСР.

Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Положеннями ст. 1 Закону про банкрутство визначено, що кредитор - юридична або фізична особа, які мають підтверджені у встановленому порядку документами вимоги щодо грошових зобов'язань до боржника.

У силу ч. 1 ст. 23 Закону про банкрутство конкурсні кредитори одночасно з заявою про грошові вимоги до боржника зобов'язані подати до господарського суду документи, що їх підтверджують.

Відтак, грошові вимоги кредитора до боржника повинні бути підтверджені відповідними доказами.

Слід зазначити, що у справі про банкрутство господарський суд не розглядає по суті спори стосовно заявлених до боржника грошових вимог, а лише встановлює наявність або відсутність відповідного грошового зобов'язання боржника шляхом дослідження первинних документів (договорів, накладних, актів тощо) та (або) рішення юрисдикційного органу, до компетенції якого віднесено вирішення відповідного спору.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, заявлені у квітні 2014 року грошові вимоги ДП НАК "Енергоатом" до боржника в сумі 6 481 605,85 грн. ґрунтуються на договорі про спільну діяльність від 28.02.1996 №11/61, на виконання умов якого 04.04.1996 між кредитором та третіми особами був здійснений залік взаємної заборгованості спожитої електроенергії на суму 130 000 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору боржник протягом 30 днів після здійснення вищезазначеного заліку повинен був поставити кредитору товарно-матеріальні цінності на суму заліку, а у випадку невиконання цього обов'язку - виплатити вартість взаємозаліку та сплатити штрафні санкції з розрахунку 0,5% від перерахованої за взаємозаліком суми за кожен день прострочення.

Отже, за твердженням кредитора, заборгованість боржника за договором становить 130 000 грн. Проте в заяві з грошовими вимогами кредитор вимагає визнання його грошових вимог на суму 6 481 605,85 грн. основної заборгованості, не надаючи при цьому як детального розрахунку суми грошових вимог, так і жодних первинних документів, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій та, відповідно, наявність обов'язку боржника.

В якості доказів наявності заборгованості кредитор посилається лише на власну виписку з реєстру аналітичної заборгованості та акт звірки взаємних розрахунків, датований 01.10.2000, які не є первинними документами та, відповідно, не можуть слугувати підставою для визнання грошових вимог.

Більше того, визнанню судом і включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство підлягають лише дійсні вимоги кредиторів, що відповідають чинному законодавству.

У разі, якщо грошові вимоги до боржника обтяжені спливом строку позовної давності і кредитор не реалізував можливість захисту свого порушеного права шляхом звернення до суду в позовному провадженні, такі вимоги не підлягають визнанню та включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство.

У даному випадку грошове зобов'язання боржника виникло у квітні 1996 року, тобто за 18 років до звернення з грошовими вимогами, отже є обтяженим строком позовної давності (ст. 71 Цивільного кодексу УРСР) і протягом усього цього строку кредитор з метою захисту свого права не скористався правом на звернення до суду в позовному провадженні.

Таким чином, висновки судів попередніх інстанцій про відмову у визнанні грошових вимог кредитора є законними та обґрунтованими.

За таких обставин доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, як такі, що відповідають нормам чинного законодавства.

З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 1, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. 71 Цивільного кодексу УРСР, ст. ст. 1115 - 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом" в особі відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" залишити без задоволення.

2. Ухвалу господарського суду міста Києва від 26.05.2014 в частині розгляду грошових вимог ДП НАК "Енергоатом" та постанову Київського апеляційного господарського суду від 24.06.2014 у справі № 910/3207/14 залишити без змін.