ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2017 року Справа № 918/948/16
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівБакуліної С.В., Яценко О.В.,розглянувши касаційну скаргуМалого підприємства "Співдружність"на постанову від 21.12.2016 Рівненського апеляційного господарського судуу справі№918/948/16 господарського суду Рівненської областіза позовомЗаступника керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки Українидо за участю1) Вищого професійного училища №25 смт. Демидівка 2) Малого підприємства "Співдружність" Заступника прокурора Рівненської областіпровизнання недійсним договору про співпрацю та зобов'язання звільнити займану земельну ділянку
За участю представників сторін:
Від позивача - Зеленко Д.С. (дов. від 03.07.17)
Від відповідача - 1) не з'явились
2) Фідря О.О. (дов. від 18.07.17)
Від Генеральної прокуратури України - Зарудяна Н.О.
ВСТАНОВИЛА:
Заступник керівника Дубенської місцевої прокуратури звернувся в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача 1: Вищого професійного училища №25 смт. Демидівка та відповідача 2: Малого підприємства "Співдружність" з позовом про визнання недійсним договору №5 від 13 грудня 2013 року про співпрацю, укладений між Вищим професійним училищем №25 смт. Демидівка та Малим підприємством "Співдружність" та застосувати наслідки недійсності договору шляхом зобов'язання Малого підприємства "Співдружність" звільнити займану ним земельну ділянку площею 95 га, яку він займає на підставі договору від 13 грудня 2013 року.
Рішенням господарського суду Рівненської області від 31.10.2016 у справі № 918/948/16 (суддя Войтюк В.Р.) у позові Заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Вищого професійного училища №25 смт. Демидівка до Малого підприємства "Співдружність" визнання недійсним договору про співпрацю та зобов'язання звільнити займану земельну ділянку, відмовлено.
Рішення господарського суду мотивоване тим, що матеріали справи не містять доказів передання МП "Співдружність" земельної ділянки у володіння і користування. Більше того умови спірного договору містять саме положення про надання земельної ділянки, а не передання в користування, відтак аналіз правовідносин сторін договору свідчить про ведення ними саме спільної діяльності. Разом з тим, саме ВПУ №25 надано земельну ділянку в постійне користування, тобто навчальний заклад має відповідні права на володіння та користування земельною ділянкою, а оскільки передання (відчуження) права володіння та користування в даному випадку не відбулося, матеріали справи не містять доказів що свідчать про перевищення директором ВПУ №25 повноважень при укладенні спірного договору, суд не вбачає підстав для визнання договору недійсним згідно ч. 2 ст. 203 ЦК України. Відтак і позовна вимога про зобов'язання Малого підприємства "Співдружність" звільнити займану ним земельну ділянку площею 95 га, яку він займає на підставі договору від 13 грудня 2013 року суд не підлягає до задоволення, слід зазначити, що позивачем взагалі не надано доказів зайняття МП "Співдружність" земельної ділянки площею 95 га, матеріали справи не містять доказів передання такої земельної ділянки МП "Співдружність".
Постановою колегії суддів Рівненського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 у складі: Гудак А.В., Розізнана І.В., Олексюк Г.Є. рішення господарського суду Рівненської області скасовано, прийняти нове, яким позов заступника керівника Дубенської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України задоволено частково, визнано недійсним договір №5 від 13.12.2013 про співпрацю, укладений між Вищим професійним училищем №25 смт. Демидівка та Малим підприємством "Співдружність", в решті позову відмовлено.
МП "Співдружність" у касаційній скарзі просить постанову апеляційної інстанції скасувати, рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням апеляційним господарським судом норм чинного законодавства, зокрема, ст.49 Закону України "Про професійно-технічну освіту", ст.13 Закону України "Про оренду землі", ст.93 Земельного кодексу України.
Дубенська місцева прокуратури у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.
Міністерство освіти і науки України у поясненні на касаційну скаргу просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що пунктом 1.1 статуту Вищого професійного училища №25 смт Демидівка, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України від 03.06.2014 №675, вище професійне училище є підпорядкованим Міністерству освіти і науки України державним професійно-технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня, що здійснює підготовку робітників високого рівня кваліфікації з технологічно складних, наукоємних професій та спеціальностей або робітників, діяльність яких пов'язана зі складною організацією праці, з числа випускників загальноосвітніх навчальних закладів.
Відповідно до Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою серії І-РВ № 001749 Демидівське професійно-технічне училище №25 смт Демидівка (правонаступник - Вище професійне училище №25 смт Демидівка) на підставі рішення Млинівської районної ради народних депутатів від 06.09.1992 № 254 є постійним користувачем земельної ділянки площею 101,65 га, що розташована в межах території Рогізненської сільської ради, Демидівського району, Рівненської області, цільове призначення якої - ведення учбового господарства.
Відповідно до інформації відділу Держгеокадастру у Демидівському районі Рівненської області (лист вих. № 03-13/35 від 19.01.2016), за Вищим професійним училищем №25 обліковуються в постійному користуванні на території Рогізненської сільської ради за межами населеного пункту: земельна ділянка загальною площею 101,5 га, в тому числі: 95,0 га ріллі (грошова оцінка 4122126 грн.); 4,0 га пасовищ (грошова оцінка - 34344 грн.); 0,5 га під господарськими шляхами (грошова оцінка - 18754 грн.); 1,0 га відкритих земель та 1,0 га інших с/г земель (грошова оцінка не проведена). Категорія земель - землі сільськогосподарського призначення.
13.12.2013 року між Малим підприємством "Співдружність" (відповідач 2) та Вищим професійним училищем №25 смт. Демидівка (відповідач 1) укладено договір про співпрацю №5, відповідно до предмету якого відповідач 2 як власною сільськогосподарською технікою, так і належною навчальному закладу, працюючими на ній механізаторами, майстрами виробничого навчання буде здійснювати ведення товарного сільськогосподарського виробництва на земельній ділянці, що належить навчальному закладу.
При цьому навчальний заклад залишає за собою право проводити виробниче навчання учнів на даній техніці під керівництвом майстрів виробничого навчання з метою напрацювання необхідних професійних навиків та вмінь учнів навчального закладу в умовах реального сільськогосподарського виробництва із застосуванням сучасних агротехнологій і техніки. Результати даної співпраці розглядатимуться в майбутньому як основа для укладення угоди про утворення навчально-виробничого комплексу.
ВПУ №25 смт. Демидівка надає земельну ділянку сільськогосподарського призначення для спільного ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 95 гектарів за інтенсивними технологіями.
Прокурор вважаючи, що оскільки основними умовами договору є передача земельної ділянки у користування і здійснення відповідної оплати за таке користування щорічно, відповідачами укладено договір про спільну діяльність з метою приховання фактичного надання в оренду земельної ділянки, звернувся до суду з даним позовом.
Колегія суддів зазначає, що при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.
Відповідно до статті 235 ЦК удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.
Оскільки воля сторін в удаваному правочині спрямована на встановлення інших цивільно-правових відносин, ніж ті, які ним передбачені, вирішенню підлягають питання правової природи оспорюваного правочину та характер спірних правовідносин сторін.
Сервіси для юристів