Постанова ВГСУ від 20.07.2016 року у справі №922/4643/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 922/4643/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Кравчука Г.А.,

суддів: Коробенка Г.П., Полянського А.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016у справі Господарського суду№ 922/4643/14 Харківської областіза позовомдержавного підприємства "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль"дофізичної особи-підприємця ОСОБА_1простягнення 90 502,91 грн.

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: Петрук С.І., дов. від 10.05.2016 № 06-05-151;відповідача: не з'явились;

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Державне підприємство "Сєвєродонецька теплоелектроцентраль" (далі - Підприємство) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, у якій просило стягнути на його користь з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - Підприємець) 90 502,91 грн. заборгованості, яка складається з: основної заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 55 221,70 грн., пені у розмірі 27 461,85 грн., 3 % річних у розмірі 1 657,52 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 161,84 грн.

Позовні вимоги Підприємство, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України "Про теплопостачання", Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" обґрунтовувало тим, що в порушення вимог законодавства Підприємець не здійснює оплату за фактично поставлену йому теплову енергію у вигляді гарячої води на централізоване опалення нежитлового приміщення, у зв'язку з чим має заборгованість яка підлягає стягненню у судовому порядку з урахуванням встановленої законодавством пені, 3 % річних та інфляційних втрат.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Останнім рішенням Господарського суду Харківської області від 12.01.2016 (суддя Макаренко О.В.) позов задоволено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 (колегія суддів: Івакіна В.О., Камишева Л.М., Пелипенко Н.М.) рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2016 залишено без змін.

Вказані судові рішення прийнято з мотивів, викладених Підприємством у позовній заяві.

Підприємець звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Харківського апеляційного господарського суду від 22.03.2016 і рішення Господарського суду Харківської області від 12.01.2016. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємець обґрунтовує посиланням на обставини справи та положення ст. ст. 1, 21, 33, 11112 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), зазначаючи про невиконання судами попередніх інстанцій вказівок Вищого господарського суду України, викладених у постанові від 05.05.2015, якою дана справа направлялась на новий розгляд.

Підприємство скористалось правом, наданим ст. 1112 ГПК України та надіслало до Вищого господарського суду України відзив на касаційну скаргу Підприємця, у якому просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що прийняті з урахуванням фактичних обставин справи, у відповідності до законодавства України.

15.07.2016 на адресу Вищого господарського суду України надійшло клопотання Підприємця про залучення до матеріалів справи додаткових доказів - довідки ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 11.05.2016 № 5786/12-14-10.

19.07.2016 до Вищого господарського суду України надійшло електронне повідомлення № 1, у якому Підприємець просив здійснювати розгляд справи за його відсутності та повторно просив залучити довідку ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 11.05.2016 № 5786/12-14-10 до матеріалів справи.

За результатами розгляду вказані клопотання було задоволено, довідку ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 11.05.2016 № 5786/12-14-10 долучено до матеріалів справи. Разом з тим, долучені до матеріалів справи докази не приймаються до уваги колегією суддів Вищого господарського суду України під час перегляду справи в порядку касації, з огляду на межі касаційного перегляду, встановлені статтями 1115, 1117 ГПК України.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- 26.12.2011 між фізичною особою ОСОБА_3 (продавець) та фізичною особою ОСОБА_1 (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилого приміщення з підвалом, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 274,8 кв. м (далі - нежитлове приміщення). Право власності ОСОБА_1 на нежитлове приміщення зареєстровано за № 3859404, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав комунального підприємства "Сєвєродонецьке бюро технічної інвентаризації" від 28.12.2011 № 32713605;

- нежитлове приміщення розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку, який обладнаний системою централізованого опалення, яка в свою чергу гідравлічно та теплотехнічно об'єднана з системою опалення нежитлового приміщення, що разом становить єдину систему. Технічної можливості відключення окремих приміщень від централізованого опалення у даному житловому будинку не передбачено. Нежитлове приміщення приладом обліку теплової енергії не обладнано;

- листами від 15.11.2012 № 16-6-1380 та від 20.11.2012 № 08-06-1291 Підприємство зверталось до Підприємця з пропозиціями укласти договір на постачання теплової енергії в гарячій воді, однак вказані листи були залишені без відповіді. Відповідний договір укладено не було;

- Підприємством здійснювалось постачання теплової енергії до багатоквартирного житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами про включення теплоустановок від 30.10.2012 № 000000332 та від 16.10.2013 № 000001453;

- Підприємство направляло на адресу Підприємця рахунки на оплату за спожиті послуги (за грудень 2012 року на суму 11 139,71 грн., за січень 2013 року на суму 6 134,41 грн., за лютий 2013 року на суму 5 086,79 грн., за березень 2013 року на суму 5 191,55грн., за квітень 2013 року на суму 197,88 грн., за жовтень 2013 року на суму 1 361,90 грн., за листопад 2013 року на суму 3 643,39 грн., за грудень 2013 року на суму 5 843,40 грн., за січень 2014 року на суму 6 884,72 грн., за лютий 2014 року на суму 5 123,02 грн., за березень 2014 року на суму 3 663,92 грн., за квітень 2014 року на суму 951,01 грн.) на загальну суму 55 221,70 грн.;

- на адресу Підприємця Підприємством неодноразово направлялись претензії про стягнення збитків за спожиту теплову енергію в гарячій воді (т. 1, а.с. 32-37), які останнім залишено без задоволення, в результаті чого Підприємство звернулось до суду з даним позовом.

В силу статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до комунальних послуг відносяться результати господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.