Постанова ВГСУ від 20.07.2016 року у справі №910/383/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 910/383/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі), Короткевича О.Є., Полякова Б.М., розглянувши касаційну скаргу ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю "В.В" - голови ліквідаційної комісії Козловської Д.В.на постановувід 18.05.2016 Київського апеляційного господарського суду у справі№ 910/383/16 господарського суду м.Києва за заявою боржникатовариства з обмеженою відповідальністю "В.В"провизнання банкрутомліквідаторголова ліквідаційної комісії Козловська Д.В.

в судовому засіданні взяв участь представник:

ТОВ "В.В" (в особі голови ліквідаційної комісії Козловської Д.В.) - Дьоміна С.С., довір.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду м.Києва від 12.01.2016 у справі № 910/383/16 прийнято до розгляду заяву товариства з обмеженою відповідальністю "В.В" (далі -ТОВ "В.В", Боржник) про порушення справи про банкрутство останнього в порядку норм ст. 95 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції після набрання чинності з 19.01.2013 внесених змін) (далі - Закон про банкрутство).

Ухвалою господарського суду м.Києва від 20.01.2016 порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "В.В", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів тощо.

Постановою господарського суду м.Києва від 08.02.2016 (суддя - Яковенко А.В.) ТОВ "В.В" визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено голову ліквідаційної комісії Козловську Д.В.

Не погодившись із вказаною постановою суду, Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ДПІ у Печерському районі) звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати постанову господарського суду м.Києва від 08.02.2016 та припинити провадження у справі.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 (головуючий суддя - Гарник Л.Л., судді: Доманська М.Л., Пантелієнко В.О.) апеляційну скаргу ДПІ у Печерському районі задоволено, постанову господарського суду м.Києва від 08.02.2016 скасовано, провадження у справі припинено.

Не погоджуючись із вказаною постановою суду апеляційної інстанції, ліквідатор ТОВ "В.В" - голова ліквідаційної комісії Козловська Д.В. звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016, а постанову господарського суду м.Києва від 08.02.2016 залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема ст.111 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст.ст. 1, 11, 95 Закону про банкрутство, а також норм процесуального права.

Заслухавши пояснення представника ТОВ "В.В", обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, приймаючи постанову про визнання Боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури та призначення ліквідатором Боржника голови ліквідаційної комісії Козловської Д.В., місцевий суд виходив з того, що вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, а саме, пасиви боржника перевищують активи, що свідчить про його неплатоспроможність та наявність підстав для введення відносно нього процедури ліквідації. При цьому, суд першої інстанції послався на виконання заявником вимог ст. 105 ЦК України та частин 1, 3 ст. 110 ЦК України. Крім того, місцевий господарський суд встановив, що кандидатура Козловської Д.В. є найбільш прийнятною кандидатурою, яка має усі необхідні знання та можливості для подальшого здійснення ліквідатора Боржника.

Скасовуючи постанову про визнання Боржника банкрутом та припиняючи провадження у справі, суд апеляційної інстанції зазначив про передчасність висновків місцевого суду та виходив з того, що ліквідаційною комісією ТОВ "В.В" не було дотримано приписів частин 7 і 8 ст. 111 ЦК України щодо добровільної ліквідації Боржника. До того ж, апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи відсутні належні докази опублікування в офіційному спеціалізованому друкованому засобі масової інформації повідомлення про рішення щодо припинення юридичної особи. Крім того, суд апеляційної інстанції зауважив на наявності у Боржника в порушення ч.3 ст.111 ЦК України шести відкритих рахунків, про що ТОВ "В.В" вказало у заяві про порушення провадження у даній справі. Поряд з викладеним, апеляційний суд звернув увагу, що суд першої інстанції, приймаючи заяву ТОВ "В.В." про порушення справи про банкрутство, в ухвалі від 12.01.2016 зобов'язав Боржника надати докази подання до податкового органу проміжного ліквідаційного балансу, докази подання останньої звітності до податкового органу, фондів соціального страхування та територіального управління Пенсійного фонду України. При цьому, апеляційний суд встановив, що в матеріалах справи відсутні докази того, що ТОВ "В.В." виконана ухвала суду, та зазначив, що документи, які підтверджують дотримання ліквідаційною комісією всіх вимог Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України щодо проведення дій, які передують зверненню до суду із заявою про порушення справи про банкрутство на підставі ст. 95 Закону про банкрутство не можуть бути надані суду після порушення справи. У зв'язку з цим, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що ознаки, необхідні для визнання боржника банкрутом із застосуванням процедури, передбаченої статтею 95 Закону про банкрутство, не підтверджені належними доказами у справі.

Заперечуючи висновки апеляційного господарського суду, ТОВ "В.В" посилається на те, що всі необхідні документи надавались суду першої інстанції для дослідження в судовому засіданні від 20.01.2016 на виконання ухвали суду від 12.01.2016. При цьому, заявник касаційної скарги вказує про надання ним до заяви про порушення провадження у справі всіх документів, визначених ст. 11 Закону про банкрутство, який є спеціальним і має пріоритет. Крім цього, за твердженням скаржника, законодавством не передбачено обов'язку ліквідаційної комісії подавати податковим органам проміжний ліквідаційний баланс, а ч. 7 ст. 111 ЦК України не визначає безумовного обов'язку ліквідаційної комісії надавати органам доходів і зборів під час проведення ліквідації документів юридичної особи, у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку, і визначає лише обов'язок ліквідаційної комісії забезпечити своєчасне надання таких документів для проведення перевірки. Також, ТОВ "В.В" зазначає про відсутність у ДПІ у Печерському районі права на апеляційне оскарження, оскільки остання не зверталась до ТОВ "В.В" з заявою у досудовій процедурі ліквідації, не набула статусу кредитора Боржника, а звернулась з заявою про визнання кредиторських вимог з пропуском встановленого ст. 95 Закону про банкрутство строку.

Однак, суд касаційної інстанції не погоджується із наведеними запереченнями, оскільки вони суперечать нормам діючого законодавства та встановленим апеляційним судом обставинам справи.

Так, згідно з ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство, якщо вартості майна боржника - юридичної особи, щодо якого прийнято рішення про ліквідацію, недостатньо для задоволення вимог кредиторів, така юридична особа ліквідується в порядку, передбаченому цим Законом.

Такий порядок передбачений нормами ч. 3 ст. 110, ст. 111 ЦК України, які містять загальні положення про ліквідацію юридичної особи.

Імперативними приписами абз. 2 ч. 1 ст. 95 Закону про банкрутство встановлено, що обов'язковою передумовою для звернення до господарського суду із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство є дотримання боржником порядку ліквідації юридичної особи відповідно до законодавства України.

Так, зокрема, відповідно до ч. 7 ст. 111 ЦК України для проведення перевірок та визначення наявності або відсутності заборгованості із сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових коштів до Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування ліквідаційна комісія (ліквідатор) забезпечує своєчасне надання органам доходів і зборів та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, регістрів бухгалтерського та податкового обліку

До моменту затвердження ліквідаційного балансу ліквідаційна комісія (ліквідатор) складає та подає органам доходів і зборів, Пенсійного фонду України та фондів соціального страхування звітність за останній звітний період.

Проте, як встановлено судом апеляційної інстанції та вбачається із матеріалів справи, в порушення вищевказаних норм, ліквідаційною комісією ТОВ "В.В" при зверненні із заявою про порушення провадження у даній справі про банкрутство не надано доказів подання органам державної податкової служби та Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування документів юридичної особи в досудовій процедурі ліквідації документів юридичної особи (її філій, представництв), у тому числі первинних документів, реєстрів бухгалтерського та податкового обліку.

Доводи ТОВ "В.В." про те, що зазначені докази ним надавались для дослідження в суді першої інстанції були вмотивовано спростовано апеляційним судом з посиланням на встановлені обставини справи.

При цьому, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про те, що необхідною та обов'язковою передумовою порушення провадження у справі про банкрутство в порядку норм ст. 95 Закону про банкрутство та визнання боржника банкрутом відповідної до цієї статті є подання та наявність доказів на підтвердження всіх передумов для порушення провадження в порядку названої норми саме на момент звернення боржника із відповідною заявою.

До того ж, надані сторонами під час апеляційного провадження докази обґрунтовано не були прийняті судом апеляційної інстанції на підставі ч. 1 ст. 101 ГПК України, оскільки відповідні докази не були предметом дослідження в суді першої інстанції, а неможливість їх вчасного подання обґрунтовано не було.