Постанова ВГСУ від 20.07.2016 року у справі №910/24193/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 910/24193/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Коробенка Г.П., - головуючого (доповідач), Кравчука Г.А., Полянського А.Г.розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТЕКО"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.2016у справі№ 910/24193/15 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ВЕТЕКО"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Плюс-2000"простягнення 5350,00 грн.за участю представників сторін:

позивача: Давидович В.М. (представник за дов. від 15.06.2016 №8),

відповідача: Черепанцева А.О. (представник за дов. від 17.02.2015 б/н)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ветеко" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вест-Плюс-2000" про стягнення 5350,00 грн. попередньо сплачених коштів, мотивуючи позовні вимоги тим, що у визначений у договорі поставки № 20.10/14 від 20.10.2014 строк 28.11.2014 відповідач не виготовив і не передав товар покупцеві.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.12.2015 у справі №910/24193/15, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою, ТОВ "Ветеко" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи касаційну скаргу тим, що рішення суду є необгрунтованим, прийнятим з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а саме ст. 32, 33, 34, ч.3 ст. 35, 36 ГПК України, ст. 693 ЦК України. Зокрема, як зазначається скаржником в рішенні суду відсутнє будь-яке посилання на докази виконання ТОВ "Вест-Плюс-2000" свого обов'язку щодо поставки товару.

У відзиві ТОВ "Вест-Плюс-2000" просить залишити оскаржувані судові акти без змін, а касаційну скаргу без задоволення.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволенні касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 20.10.2014 між ТОВ "Ветеко" (покупець) та ТОВ "Вест-Плюс-2000" (постачальник) укладено договір поставки № 20.10/14, за умовами якого відповідач зобов'язався у встановлені строки виготовити та передати, а позивач - прийняти та оплатити товар.

Згідно п.п. 3.1., 3.5. договору, виготовлена відповідачем продукція має бути поставлена протягом 25-ти банківських днів з моменту підписання сторонами специфікації та внесення позивачем попередньої оплати у розмірі 50%, а датою поставки вважається дата підписання відповідної накладної уповноваженими представниками покупця.

Відповідно п. 5.2 договору визначено, що оплата партії товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок відповідача в наступному порядку: 1-й етап - 50% попередньої оплати за виготовлення товару, протягом 3 банківських днів з моменту підписання специфікації; 2-й етап - 50% повна оплата робіт за виготовлену продукцію.

Згідно ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України та ст. 193 ГК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що згідно наявної у справі виписки по особовому банківському рахунку позивача, покупцем 24.10.2014 здійснено сплату на рахунок постачальника - ТОВ "Вест-Плюс-2000" попередньої оплати у розмірі 5350,00 грн., відповідно з умовами п. 5.1 Договору.

Заперечуючи виконання постачальником зустрічного обов'язку з виготовлення та передачі покупцю продукції, покупець (позивач у справі) вказує на відсутність належним чином оформленої видаткової накладної на приймання продукції покупцем.

Відповідач, в свою чергу зазначає, що у порушення умов Договору покупець відмовився прийняти виготовлену продукцію і підписати товарно-розпорядчі документи на неї, вважаючи, що продукція не відповідала вимогам по якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 689 ЦК України покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі - продажу.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 07.04.2015, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.08.2015 у справі №910/1435/15-г про відмову в позові ТОВ "Ветеко" до ТОВ "Вест-Плюс-2000" про розірвання Договору та стягнення попередньої оплати у розмірі 5350,00 грн. з підстав поставки продукції, що не відповідає вимогам по якості, встановлено належне виконання ТОВ "Вест-Плюс-2000" зобов'язань з виготовлення та поставки ТОВ "Ветеко" продукції, яка відповідала технічним умовам до даної групи товарів та вимогам по якості у строк, передбачений договором поставки, і недоведеністю порушення прав покупця під час виконання договору поставки.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони, що також закріплено в пункті 2.6 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції".

За таких обставин, не підписання покупцем (позивачем) товарно-розпорядчих документів на товар і відмова від його прийняття за відсутні визначених законом підстав для цього, як вірно зазначено судом є односторонньою відмовою від виконання зобов'язань, з огляду на що висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для повернення покупцю суми попередньої оплати за товар, та відмову в задоволенні позову, колегія суддів визнає правомірним та обґрунтованим.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція виходить з обставин, встановлених у даній справі судом апеляційної інстанції. Згідно з приписами частини 2 цієї норми до юрисдикції касаційної інстанції не відноситься повторна оцінка доказів та встановлення обставин, відхилених господарським судом при розгляді спору. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно з п.1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення коли визнає, що вони прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги не спростовують висновків, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові, і не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування, оскільки вони відповідають чинному законодавству України і обставинам справи.