ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2016 року Справа № 910/22247/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддів:Акулової Н.В. (доповідач), Дунаєвської Н.Г., Саранюка В.І. розглянувши касаційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року та рішенняГосподарського суду міста Києва від 25.11.2015 року у справі№910/22247/15 Господарського суду міста Києва за позовом Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук" простягнення 700 292,52 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Головіна О.І. (дов.№010-01/6986 від 31.08.2012 року);
від відповідача: Коршун Т.О. (дов.№102 від 13.03.2015 року);
Ступак А.Ю. (дов.№1-04 від 12.04.2016 року);
Горецький О.В. (дов.№1-01 від 18.01.2016 року);
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 року позовні вимоги задоволено повністю; позов задоволено частково; стягнуто зі Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук" на користь Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" 339 263,10 грн. боргу по процентах, 57 096,77 грн. боргу по комісії за управління кредитом, 121 153,76 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення процентів, 21 828 грн. збитків внаслідок інфляції за час прострочення комісії, 10 896,14 грн. три проценти річних з простроченої суми процентів, 1 931,67 грн. три проценти річних з простроченої суми комісії, 62 692,33 грн. пені за несвоєчасну сплату процентів, 9 575,47 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії, 12 488,74 грн. витрат по судовому збору; в іншій частині позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року у справі №910/22247/15 (судді: Яковлєва М.Л., Рудченко С.Г., Черногуз М.Г.) апеляційну скаргу Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук" залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 року у справі №910/22247/15 залишено без змін.
Прийняті судові акти мотивовані наявністю правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Спільне українсько-німецьке підприємство у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародні технології друку "Інтертехнодрук" звернулося з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить суд скасувати постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 року у справі №910/22247/15 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В касаційній скарзі скаржник посилається на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
У відзиві на касаційну скаргу, Публічне акціонерне товариство "Державний експортно-імпортний банк України" просить суд постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2016 року та рішення Господарського суду міста Києва від 25.11.2015 року у справі №910/22247/15 залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
У судовому засіданні, представники відповідача, підтримали вимоги та доводи касаційної скарги, просили її задовольнити.
Представник позивача, у судовому засіданні, заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив залишити її без задоволення.
Заслухавши представників сторін, які з'явилися в судове засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами попередніх інстанцій встановлено, 27.08.2008р. між позивачем, як правонаступником Відкритого акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України", відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю фірма "Вета" було укладено генеральну угоду №27108N5, в рамках якої діяв, зокрема, кредитний договір №27109К7 від 30 червня 2009 р., укладений між сторонами у справі.
Позивач на виконання умов кредитного договору №27109К7 надав відповідачу кредит у розмірі 2 000 000 грн. з кінцевим терміном погашення 29 червня 2010р., а відповідач зобов'язався використовувати кредитні кошти виключно для цілей, передбачених Договором; погасити кредит у валюті кредиту на рахунок, вказаний у п. 3.8 Договору в строк, зазначений у п. 3.2 останнього, згідно з графіком надання та погашення кредиту, а також сплачувати проценти за користування кредитом та інші платежі за кредитним договором; сплачувати у випадках та у розмірах, передбачених Договором, штрафні санкції, а також відшкодувати інші збитки, завдані невиконанням та (або) неналежним виконанням зобов'язань.
Внаслідок прострочення відповідача сума кредиту 2 000 000 грн., а також заборгованість по сплаті нарахованих на неї станом на 10.04.2012р. процентів у розмірі 977 666,64 грн., та комісії за управління кредитом у розмірі 49 500,01 грн. на підставі рішення Господарського суду м. Києва від 13.06.2012 р. у справі 56/239 була стягнута на користь позивача.
Стягнута за рішенням суду сума кредиту у розмірі 2 000 000 грн. була фактично сплачена відповідачем на користь позивача частинами, а саме 07.03.2013р. у розмірі 1 355 598,48 грн., 25.02.2015 р. у розмірі 401,52 грн. та 14.07.2015 р. у розмірі 644 000 грн.
Відповідно до ст.ст. 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно приписів статей 6, 627, 628 та 638 ЦК України сторони вільні в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Сервіси для юристів