ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2016 року Справа № 908/6086/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого судді суддівКорсака В.А., Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "МетаБанк"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016у справі № 908/6086/15 Господарського суду Запорізької областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія"доПублічного акціонерного товариства "МетаБанк"простягнення 5 886,07 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
- - позивачане з'явився - - відповідачаБережна О.Є.
В С Т А Н О В И В:
В грудні 2015 року Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "МетаБанк", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 5 886, 07 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 05.12.2013 (суддя Попова І.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.04.2016 (у складі головуючого судді: Дучал Н.М., суддів: Агапова О.Л., Гези Т.Д.) у справі № 908/6086/15 позов задоволено повністю.
Не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Публічне акціонерне товариство "МетаБанк" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю
Приватне акціонерне товариство "Українська пожежно-страхова компанія" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 ГПК України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується та не реалізувало процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення було повідомлено належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 02.10.2013 в м. Запоріжжя по вул. Б.Хмельницького/пр.Леніна сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобілів марки "DAEWOO Lanos", номерний знак НОМЕР_1, що належить ПАТ "МетаБанк", під керуванням ОСОБА_5, та транспортного засобу "КІА CLARUS", номерний знак НОМЕР_2, що належить ОСОБА_6, під керуванням ОСОБА_7, внаслідок якої автомобілям завдані механічні пошкодження.
Постановою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 31.10.2014 ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Цивільно-правова відповідальність ПАТ "МетаБанк" на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Українська пожежно-страхова компанія" на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, укладеного у формі Полісу № АВ/9673508 від 22.04.2013.
Позивач виплатив ОСОБА_7 (потерпілому) страхове відшкодування в розмірі 5 886, 07 грн., що підтверджено наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 4044 від 28.04.2014 (а.с.31).
Пославшись на факт виплати страхового відшкодування, позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою про виплату страхового відшкодування згідно з Полісом № АВ/9673508 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Страхувальником за цим полісом є ПАТ "МетаБанк".
Предметом позову у цій справі є вимога Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" до Публічного акціонерного товариства "МетаБанк" про стягнення 5 886, 07 грн. страхового відшкодування в порядку регресу.
Висновки судів попередніх інстанцій про задоволення позову колегія суддів вважає достатньо обґрунтованими, враховуючи наступне.
01 липня 2004 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Зазначеним Законом були визначені обов'язки учасників дорожньо-транспортної пригоди (стаття 33), а також підстави для звернення страховика з регресним позовом до страхувальника (стаття 38).
Згідно із підпунктом 33.1.2. пункту 33.1 статті 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) у разі настання дорожньо-транспортної пригоди учасник такої пригоди зобов'язаний вжити заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика, з яким було укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Відповідно до абзацу "ґ" підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній до 7 серпня 2011 року) страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив страховика у строки і за умов, визначених у підпункті 33.1.2 пункту 33.1 статті 33 цього Закону.
Однак, із внесенням Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування" змін у статтю 33 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" було розширено перелік обов'язків учасників дорожньо-транспортної пригоди, у зв'язку з чим обов'язок вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП був викладений уже в підпункті 33.1.4. пункту 33.1 статті 33 Закону № 1961-IV України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Проте, відповідні зміни до абзацу "ґ" підпункту 38.1.1. пункту 38.1 статті 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у якому міститься відсилання на відповідні номери пунктів та підпунктів статті 33 зазначеного Закону щодо строків та умов обов'язкового повідомлення страховика про настання ДТП, внесені не були.
Однак, виходячи з аналізу статей 33, 38 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції з 18 вересня 2011 по 8 січня 2012 року), слід зазначити, що у зв'язку із внесеними до цього Закону змінами було збережено як обов'язок страхувальника щодо вжиття заходів для невідкладного, але не пізніше трьох робочих днів, повідомлення страховика про настання ДТП, так і відповідне право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він не повідомив його про настання ДТП.
Неузгодженість нумерації підпунктів пункту 33.1 статті 33 та підпунктів пункту 38.1 статті 38 Закону, після внесених до них змін Законом України від 17 лютого 2011 року № 3045-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо дорожньо-транспортних пригод та виплати страхового відшкодування", не може обмежувати встановлене статтею 38 Закону право страховика подати регресний позов до страхувальника у разі недотримання строків і умов повідомлення страховика про дорожньо-транспортну пригоду, а тому й не може бути підставою для відмови в задоволенні такого позову.
Наведений правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 12.02.2014 у справі № 6-1цс14, яка прийнята на спільному засіданні судових палат у цивільних та господарських справах.
Згідно з приписами статті 11128 ГПК України рішення Верховного Суду України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень та всіх судів України, а суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішеннями Верховного Суду України.
Сервіси для юристів