Постанова ВГСУ від 20.07.2016 року у справі №905/90/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2016 року Справа № 905/90/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого (доповідач), Нєсвєтової Н.М., Стратієнко Л.В.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргувиконавчого комітету Маріупольської міської радина постанову та на рішенняДонецького апеляційного господарського суду від 05.05.2016 року господарського суду Донецької області від 02.02.2016 рокуу справі господарського судуДонецької областіза позовомвиконавчого комітету Маріупольської міської радидотовариства з обмеженою відповідальністю "Містраль Плюс" простягнення 24 776, 84 грн.,за участю представників сторін:

позивача:не з"явився,відповідача:не з"явився,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2016 року виконавчий комітет Маріупольської міської ради (далі - Виконком Маріупольської міськради) звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Містраль Плюс" (далі - ТОВ "Містраль Плюс") про стягнення основного боргу в розмірі 24 776, 84 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №32 про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів від 22.03.2013 року.

Рішенням господарського суду Донецької області від 02.02.2016 року (суддя: Тоцький С.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Містраль Плюс" на користь Виконавчого комітету Маріупольської міської ради 13335,14 грн. боргу та 655,53 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 05.05.2016 року (колегія суддів у складі: Скакун О.А. - головуючий суддя, судді: Чернота Л.Ф., Ломовцева Н.В.) рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2016 у справі №905/90/16 скасовано в частині задоволення позовних вимог про стягнення суми основного боргу в розмірі 2 287, 72 грн. Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2016 року у справі № 905/90/16 викладено у редакції, відповідно до якої стягнуто з ТОВ "Містраль Плюс" на користь виконавчого комітету Маріупольської міської ради основний борг у розмірі 11 047, 42 грн. та судовий збір за подання позовної заяви в сумі 543, 07 грн. В іншій частині рішення місцевого господарського суду від 02.02.2016 року залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, виконавчий комітет Маріупольської міської ради подав касаційну скаргу, в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 05.05.2016 року та рішення господарського суду Донецької області від 02.02.2016 року скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

В обґрунтування своїх вимог, скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Колегія суддів, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 22.03.2013 року між Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради (Виконком) та ТОВ "Містраль Плюс" (Розповсюджувач) було укладено Договір про тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів № 32, відповідно до умов якого на підставі рішення виконкому Маріупольської міської ради від 20.03.2013 року № 128 Виконком надає Розповсюджувачу у тимчасове платне користування місця розташування рекламних засобів, а Розповсюджувач приймає вказані місця, використовує їх для розташування рекламних засобів та оплачує користування зазначеними місцями згідно з умовами цього Договору.

Пунктом 1.3 Договору передбачено, що місця розташування рекламних засобів являють собою площу зовнішньої поверхні будинку, споруди, елемента вуличного обладнання або території на відкритій місцевості, у межах м. Маріуполя, перебувають в комунальній власності територіальної громади м. Маріуполя, управління ними, в тому числі укладання договорів щодо них, здійснюється Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради.

Згідно з п. 1.6 Договору місця розташування рекламних засобів вважаються переданими Виконкомом і прийнятими Розповсюджувачем з моменту укладання цього Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору плата за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів встановлена в порядку, визначеному виконавчим комітетом Маріупольської міської ради.

Пунктом 3.2 Договору розмір плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів, наданих в користування Розповсюджувачу, становить 1 025, 78 грн. на місяць.

Розрахунок розміру плати за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів наведений в Додатку 1, який є невід'ємною частиною цього Договору.

Як зазначено у п. 3.5 Договору плата за тимчасове користування місцями, наданими в користування Розповсюджувачу, зараховується до міського бюджету м. Маріуполя. Внесення плати за тимчасове користування місцями здійснюється Розповсюджувачем: перший платіж - протягом п'яти робочих днів з дня укладання договору; наступні платежі - авансом до 10 числа місяця, що передує місяцю, за який здійснюється оплата.

Дія цього Договору поширюється на зобов'язання щодо внесення плати за тимчасове користування місцями розміщення рекламних засобів за попередній період.

Договір набирає чинності з моменту його укладання (п. 5.1 Договору).

Відповідно до п. 5.2 Договору він вважається укладеним з дня його підписання Сторонами.

20.02.2014 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до Договору від 22.03.2013 року № 32, за умовами якої сторони вирішили реструктуризувати заборгованість плати до міського бюджету за тимчасове користування місцями розташування рекламних засобів за спірним Договором згідно з графіком, викладеним у Додатку № 1 до цієї угоди.

У зв'язку з невиконанням ТОВ "Містраль Плюс" умов укладеного між сторонами Договору щодо внесення плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій розміщення зовнішньої реклами Виконавчий комітет Маріупольської міської ради 11.08.2015 звернувся до відповідача з претензією, в якій просив погасити заборгованість за спірним Договором протягом 10 днів з дня отримання претензії.

Зазначена претензія була залишена відповідачем без відповіді.

Неналежне виконання відповідачем своїх зобов"язань за договором щодо внесення плати за тимчасове користування місцями розташування спеціальних конструкцій розміщення зовнішньої реклами стало підставою для подання даного позову предметом якого є матеріально-правова вимога про стягнення 24776,84 грн. заборгованості за період з 26.06.2012 року по 10.12.2015 року.

Задовольняючи частково, в сумі 13335,14 грн., позовні вимоги про стягнення заборгованості, місцевий господарський суд виходив з того, що відсутні підстави, з огляду на ст.7 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної організації" за приписами якої скасовується на період проведення антитерористичної операції орендна плата за користування державним та комунальним майном суб"єктами господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції", для нарахування та стягнення з відповідача плати за період починаючи з 14.04.2014 року - день набрання чинності зазначеного Закону.

Суд апеляційної інстанції, зазначивши, що укладений договір за правовою природою не є договором найму (оренди), дійшов висновку, що положення ст. 7 зазначеного Закону не поширюється до даних правовідносин, у зв"язку з чим визнав правомірними нарахування та стягнення заборгованості за вказаний період. Разом з тим, суд дослідивши умови договору, дату набрання чинності договору - 22.03.2013 року і врахувавши часткову проплату відповідачем та соціальну пільгу, дійшов висновку що до стягнення з відповідача підлягає сума заборгованості за договором у розмірі 11047,42 грн. за період з березня 2013 року по грудень 2015 року, у зв"язку з чим суд апеляційної інстанції частково скасував рішення суду першої інстанції та виклав резолютивну частину рішення у новій редакції.