ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2016 року Справа № 904/305/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Слант Україна"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 18.05.2016у справі№ 904/305/16Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Слант Україна"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця"треті особи1. Публічне акціонерне товариство "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат"; 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Збагачувальна фабрика "Богучарская"простягнення 20178,50 грнза участю представників:
позивача: Тарасенко І.В., дов. від 24.02.2016;
відповідача: повідомлений, але не з'явився;
третя особа-1: повідомлений, але не з'явився;
третя особа-2: повідомлений, але не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі № 904/305/16 (суддя - Стасюк С.В.) в позові відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Рябуха В.І., судді - Ропій Л.М,, Калатай Н.Ф.) рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2016 у справі № 904/305/16 залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили, що не є перешкодою для суду касаційної інстанції переглянути в касаційному порядку оскаржуване судове рішення.
Усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Слант Україна" (Постачальник) та ПАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат" (Покупець) 08.07.2015 укладений договір поставки №08/07, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію, по марочному складу, цінах та в кількості, вказаних у відповідних специфікаціях до договору.
Відповідно до залізничних накладних від 10.07.2015 №52758372, від 10.07.2015 №52758380, від 07.11.2015 № 49791304, від 01.12.2015 № 50353085 відправником - ТОВ "Збагачувальна фабрика "Богучарская" направлено залізничним транспортом вагони №66933789, №67385989, №67920876 та №60421278 концентрату вугілля на станцію "Верхньодніпровськ". Одержувачем товару за даними залізничними накладними є ПАТ "Дніпровський крохмалепатоковий комбінат".
Звертаючись до суду з позовом, позивач, як вірно зазначили попередні судові інстанції, послався на те, що перевізник (відповідач) взяті на себе зобов'язання зберегти та доставити вантаж на залізничну станцію "Верхньодніпровськ" у вагонах № 66933789, № 67385989, № 67920876, № 60421278 належним чином не виконав, оскільки доставив концентрат вугілля в меншій кількості, ніж той, який був прийнятий для перевезення. Нестача склала 11 260 кг, про що складено відповідні комерційні акти від 14.07.2015 АА №045203/10, від 11.11.2015 РА №011483, від 04.12.2015 РА №011485/18.
Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень Закону України "Про залізничний транспорт", ЦК України, ГК України, Статуту залізниць України та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності дійшов висновку про необґрунтованість позову та відсутність підстав для його задоволення.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Пунктом 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Маса вантажів визначається відправником (п. 37 Статуту залізниць України)
В наведених вище залізничних накладних зазначено, що вантаж завантажено у вагони вантажовідправником, про що досліджено попередніми судовими інстанціями.
Частина 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" передбачає, що підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.
В разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України (ст. 23 Закону України "Про залізничний транспорт").
Відповідно до п. 113 Статуту залізниць України, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Сервіси для юристів