Постанова ВГСУ від 20.07.2015 року у справі №908/5954/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2015 року Справа № 908/5954/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоЄвсікова О.О.,суддів:Кролевець О.А. (доповідач у справі), Попікової О.В.розглянувши касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 14.04.2015у справі№908/5954/14 Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт"доПриватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" в особі Бердянської філіїпростягнення 1 517 769,97 грн.за участю представників сторінвід позивача:Антоненко Ю.С., Минько І.В.від відповідача:Андрусенко В.В.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Розагропродукт" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" в особі Бердянської філії про стягнення 1450548,00 грн. страхового відшкодування, 26447,66 грн. пені, 5961,16 грн. 3% річних, 34813,15 грн. інфляційних нарахувань.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 28.01.2015 відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Рішенням від 03.02.2015 Господарський суд Запорізької області (суддя Давиденко І.В.) позов задовольнив, визнавши його обґрунтованим.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.2015 (колегія суддів: Бондаренко В.П., Россолов В.В., Тихий П.В.) рішення суду першої інстанції скасовано, а в задоволенні позову відмовлено з підстав його недоведеності.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказану постанову скасувати як таку, що не відповідає нормам процесуального та матеріального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач у своєму відзиві проти вимог касаційної скарги заперечив, погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції.

Касаційна скарга призначена до розгляду колегією суддів Вищого господарського суду України у складі: Євсікова О.О., Гольцової Л.А., Кролевець О.А. на 06.07.2015. У судовому засіданні 06.07.2015 оголошено перерву до 11 год. 50 хв. 20.07.2015 на підставі ч. 3 ст. 77 ГПК України. Розпорядженням Секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 17.07.2015 за №02-05/474 для розгляду даної справи сформовано колегію суддів у складі: Євсіков О.О., Кролевець О.А., Попікова О.В., у зв'язку з чим розгляд справи розпочато спочатку.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Загальні правила територіальної підсудності справ господарському суду встановлені ст. 15 ГПК України, згідно з ч. 2 якої справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача. Відповідачами відповідно до ч. 3 ст. 21 ГПК України є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 15 ГПК України, якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Організаційна структура підприємств врегульована ст. 64 Господарського кодексу України, згідно з положеннями якої підприємство може складатися з виробничих структурних підрозділів чи функціональних структурних підрозділів апарату управління, функції, права та обов'язки яких визначаються положеннями про них, а також має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством.

Зокрема, філією відповідно до ч. 1 ст. 95 Цивільного кодексу України є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Вказана стаття у ч.ч. 3, 4 також передбачає, що філії та представництва не є юридичними особами; вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення; керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

У силу ч. 4 ст. 28 ГПК України повноваження сторони або третьої особи від імені юридичної особи може здійснювати її відособлений підрозділ, якщо таке право йому надано установчими або іншими документами.

Тобто коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноважень сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу. Однак саме лише зазначення в установчих документах чи положенні про наявність у відокремленого підрозділу права представляти юридичну особу в суді (господарському суді) не свідчить про надання такому підрозділові відповідних повноважень та визначення їх кола.

У разі коли позов подано за місцем знаходження відокремленого підрозділу юридичної особи і судом з'ясовано відсутність у такого підрозділу повноважень щодо представництва юридичної особи, справа згідно з ч. 1 ст. 17 ГПК України підлягає передачі за відповідною територіальною підсудністю за місцезнаходженням юридичної особи. А якщо в межах територіальної підсудності даного господарського суду знаходиться інший відокремлений підрозділ юридичної особи, уповноважений представляти останнього в господарському суді, то суд залучає такий підрозділ до участі у справі на підставі та в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 24 ГПК України (п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 за №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Пленум Вищого господарського суду України у п. 20.2 постанови від 24.10.2011 за №10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" також роз'яснив, що, оскільки відособлений підрозділ юридичної особи діє у межах наданих йому повноважень, то подання позову за місцем знаходження цього підрозділу правомірне лише тоді, коли спір випливає саме з його діяльності. У разі відсутності у відособленого підрозділу відповідних повноважень та/або коли спір не пов'язаний з діяльністю цього підрозділу, позовні матеріали або справа надсилаються за підсудністю до господарського суду за місцем знаходження юридичної особи.

Водночас у разі скасування в апеляційному порядку процесуального акта місцевого господарського суду, прийнятого з порушенням правил підсудності, апеляційна інстанція повертає матеріали справи відповідному місцевому господарському суду для виконання ним вимог ч. 1 ст. 17 ГПК України, про що зазначається в резолютивній частині постанови, якою скасовано такий акт (п. 12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 за №7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України").

Господарський суд Запорізької області розглянув по суті спір за позовом ТОВ "Розагропродукт" до ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" в особі Бердянської філії про стягнення 1450548,00 грн. страхового відшкодування, 26447,66 грн. пені, 5961,16 грн. 3% річних, 34813,15 грн. інфляційних нарахувань та рішенням від 03.02.2015 позов задовольнив.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що Господарський суд Запорізької області ухвалою від 28.01.2015 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва у зв'язку з тим, що договір добровільного страхування транспортного засобу (сільськогосподарської техніки) №К-0007295 від 12.12.2013 (виконання якого є предметом спору в даній справі) укладений між позивачем та ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" в особі Бердянської філії та підписаний директором філії, місцезнаходженням якої є Запорізька область, м. Бердянськ, вул. Мазіна, 25.

Суд першої інстанції врахував, що діяльність Бердянської філії ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" врегульована Положенням, яке затверджено рішенням цього товариства та у п. 4.5 передбачає, що директор філії має право укладати від імені Товариства, на підставі виданої довіреності, договори страхування з юридичними та фізичними особами.

Однак надання директору Бердянській філії вказаним Положенням права укладати договори страхування на підставі довіреності не можна ототожнювати з наявністю у цієї філії повноважень бути стороною у справі від імені ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп". Водночас обсяг повноважень, наданих директору Бердянської філії ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" відповідною довіреністю, судом першої інстанції не з'ясовано, оскільки зміст цієї довіреності не досліджено.

Разом з тим, суд першої інстанції встановив, що п. 1.5 Положення Бердянської філії ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" передбачено, що філія не має статусу відокремленого підрозділу, не має свого поточного та валютного рахунків в установах банків, не має власної печатки.

Відсутність у Бердянської філії ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" статусу відокремленого (відособленого) підрозділу цього товариства виключає представництво цією особою товариства в якості сторони в господарському процесі відповідно до положень ч. 4 ст. 28 ГПК України, адже надання такого права Бердянській філії установчими чи іншими документами ПАТ "Українська страхова компанія "Княжа Вієнна Іншуранс Груп" судом першої інстанції не встановлено.