ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2015 року Справа № 910/22145/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Остапенка М.І.,
Суддів: Гончарука П.А. (доповідача),
Стратієнко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на рішення господарського суду міста Києва від 10 грудня 2014 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18 березня 2015 року у справі №910/22145/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" до Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною про стягнення 101 846,81 грн. та за зустрічним позовом Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною до товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" про визнання недійсним договору фінансового лізингу, -
Встановив:
У жовтні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернулось до господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною 88 025,95 грн. основного боргу за лізинговими платежами, 8 067,80 грн. пені, 4 637,34 грн. інфляційних втрат, 1 115,72 грн. - 3% річних та 2 036,94 грн. судового збору. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконував прийняті за договором фінансового лізингу зобов'язання щодо сплати лізингових платежів.
Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною подало зустрічний позов про визнання договору фінансового лізингу недійсним, посилаючись на те, що з не залежних від нього причин, передане за договором майно не використовувалось, оскільки його використання носить вкрай неефективний характер і призводить до нераціонального використання державних коштів, отриманих позивачем на організацію системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини в Україні відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Про впровадження системи збирання, заготівлі та утилізації відходів як вторинної сировини" від 26 липня 2001 року №915. Технічний аудит за участю відповідних спеціалістів, проведений позивачем встановив, що дохід позивача від використання предмету лізингу значно менший від виплат за договором фінансового лізингу, у зв'язку з тим, що ціна предмету договору лізингу відповідно до специфікації - 2 224 351,50 грн. є завищеною та не відповідає дійсній ціні на аналогічний горизонтально-автоматичний прес.
Рішенням господарського суду міста Києва від 10 грудня 2014 року у справі №910/22145/14, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 18 березня 2015 року, первісний позов задоволено повністю. Стягнуто з Державного підприємства з питань поводження з відходами як вторинною сировиною на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" 88 025,95 грн. основного боргу за лізинговими платежами, 8 067,80 грн. пені, 4 637,34 грн. інфляційних втрат, 1 115,72 грн. - 3% річних та 2 036,94 грн. судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
У касаційній скарзі відповідач, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні первісного позову, а зустрічний позов задовольнити.
У відзиві на касаційну скаргу позивач, вказуючи на безпідставність доводів касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи обговоривши доводи касаційної скарги та заперечення проти них, суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25 вересня 2012 року між товариством з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" (лізингодавець) та Державним підприємством з питань поводження з відходами як вторинною сировиною (лізингоодержувач) укладено договір, за умовами якого лізингодавець зобов'язувався (відповідно до специфікацій та умов, передбачених у додатку № 1 до договору) передати предмет лізингу (горизонтальний автоматичний прес НСЕ60FE-8 з конвеєром "56", 2012 року, виробництва компанії PTR PATRIOT, країна виробника США, вартістю 2 224 351,50 грн. з ПДВ.) у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п.п. 1.4-1.5 договору фінансового лізингу лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обирає предмет лізингу та продавця(постачальника) предмета лізингу; відповідальність за ризики, пов'язані з вибором продавця, ціною предмета лізингу, невідповідністю предмета лізингу цілям його використання лізингоодержувачем, тощо несе лізингоодержувач.
На виконання умов договору лізингодавець придбав у обраного лізингоодержувачем продавця предмет лізингу та передав його у користування лізингоодержувачу, що підтверджується актом приймання-передачі від 28 березня 2013 року.
Отримавши предмет лізингу від позивача, відповідач за умовами укладеного договору зобов'язаний був сплачувати за користування предметом лізингу лізингові платежі згідно з графіком платежів (додаток № 2 до договору), яким було визначено складові лізингових платежів, їх суми та дати платежів.
П. 7.2 договору передбачено, що у випадку неналежного виконання зобов'язань в частині оплати, позивач має право на власний розсуд: розірвати договір; вилучити предмет лізингу; застосувати штрафні санкції, тощо. Також умовами договору передбачено, що у випадку вилучення лізингодавцем предмета лізингу, зобов'язання лізингоодержувача по сплаті майбутніх лізингових платежів припиняються з дня вилучення предмету лізингу; несплачені лізингові платежі, та інші платежі встановлені договором, підлягають сплаті лізингодавцю протягом трьох робочих днів з дня вилучення предмета лізингу; вилучення предмету лізингу не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів до дати вилучення предмету лізингу, в тому числі, несплаченої суми штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди (пп. д п. 4.17, п. 7.4).
Попередніми інстанціями також було встановлено, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати лізингових платежів, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Осипенком Д.О. 7 липня 2014 року вчинено виконавчий напис про вилучення та повернення лізингоодержувачем (відповідачем) на користь лізингодавця (позивача) предмету лізингу, на підставі якого Відділом державної виконавчої служби Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві 14 липня 2014 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.
На підставі вказаних обставин, товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" звернулось до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за лізинговими платежами з урахуванням індексу інфляції, 3% річних та пені, а Державне підприємство з питань поводження з відходами як вторинною сировиною із зустрічним позовом про визнання зазначеного договору фінансового лізингу недійсним.
Суд першої інстанції, з яким погодилась і апеляційна інстанція, задовольнив первісний позов виходячи із доведеності позивачем факту порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати лізингових платежів, та відмовив у задоволенні зустрічного позову про визнання недійсним договору фінансового лізингу, виходячи з того, що оспорюваний договір з огляду на приписи ст. 215 Цивільного кодексу України, не суперечить вимогам чинного законодавства.
Висновки судів попередніх інстанцій є правильними лише в частині вирішення спору за зустрічним позовом з огляду на наступне.
Стаття 806 ЦК України передбачає, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.
Стаття 6 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.
Частиною 2 статті 189 ГК України встановлено, що ціна є істотною умовою господарського договору. Ціна зазначається у договорі у гривнях.
Відповідно до приписів ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, якою визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Попередніми інстанціями встановлено, що в оспорюваному договорі фінансового лізингу відповідач за первісним позовом, самостійно зробив вибір та прийняв на себе всі ризики, пов'язані з вибором продавця, ціною предмета лізингу, невідповідністю предмета лізингу цілям його використання лізингоодержувачем, а тому його посилання на те, що використання предмету лізингу є вкрай неефективним, не може бути підставою для визнання спірного договору недійсним.
Сервіси для юристів