ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2015 року Справа № 910/21422/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого суддіКорсака В.А. суддів Данилової М.В., Данилової Т.Б.розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 02.03.2015у справі № 910/21422/14 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно - страхова компанія"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Чуж Євген Анатолійовичпростягнення 5 442, 77 грн.
в судовому засіданні взяли участь представники :
- - позивачане з'явився - - відповідачане з'явився - - третьої особине з'явився
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2014 року Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Українська охоронно-страхова компанія", в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь 5 442,77 грн. витрат, пов'язаних зі сплатою страхового відшкодування та 1 827, 00 грн. судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2014 до участі у даній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача залучено Чуж Євгена Анатолійовича.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.12.2014 (суддя Босий В.П.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 02.03.2015 (головуючий Мальченко А.О., судді: Жук І.А., Суховий В.Г.) у даній справі позов задоволено повністю.
Частково не погоджуючись із зазначеними рішеннями судів, Приватне акціонерне товариство "Українська охоронно - страхова компанія" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм чинного законодавства, просить їх змінити в частині стягнення судових витрат.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Інгосстрах" не надіслало відзив на касаційну скаргу, що в силу положень статті 1112 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового акту, що оскаржується.
Сторони та третя особа не реалізували процесуальне право на участь у судовому засіданні суду касаційної інстанції, хоча про час та місце його проведення були повідомлені належним чином.
Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.05.2012 на вул. Кірова у м. Березань Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Daewoo Sens, реєстраційний номер АІ 6505 АР під керуванням Артамонової Л.А. та автомобіля Mercedes-Benz 311, реєстраційний номер СЕ 5203 АХ під керуванням Чуж Є.А., внаслідок якої автомобілям завдані механічні пошкодження.
Постановою Білоцерківського міжрайонного суду від 07.06.2012 Чуж Є.А. визнано винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, притягнуто до адміністративної відповідальності за статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. (а.с. 25).
Цивільно-правова відповідальність Артамонова М.М. на момент ДТП була застрахована Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Інгосстрах" на підставі договору страхування наземного транспорту № К3Р0АК00000115 від 17.10.2006 (а.с.15).
Позивач виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 6 442,77 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 22.06.2012 № 7104 (а.с. 45).
Пославшись на факт виплати страхового відшкодування, позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою про виплату страхового відшкодування згідно з Полісом № АА/5038981.
Відповідно до статті 27 Закону України "Про страхування" та статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Отже, відповідно до наведених вимог закону, позивач, після виплати страхового відшкодування отримав право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.
На підставі сукупності поданих до матеріалів справи доказів, з урахуванням вимог чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що відповідач, як страховик цивільно-правової відповідальності Чуж Є.А., є особою, зобов'язаною відшкодувати завдану ДТП шкоду згідно полісу № АА/5038981.
Рішення судів попередніх інстанцій в частині стягнення страхового відшкодування касатором не оскаржуються.
В касаційній скарзі касатор просить суд покласти судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції на позивача, вказуючи, що стягнення з відповідача суми судового збору є процесуальною санкцією, яка не може бути застосована до нього у зв'язку з відсутністю його вини.
Частиною четвертою та п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Вказана процесуальна норма є імперативною та підлягає обов'язковому застосуванню судом.
Оскільки позовні вимоги задоволено у повному обсязі, суд першої інстанції, здійснюючи розподіл судових витрат в порядку зазначеної статті, дійшов правильного висновку про відшкодування позивачеві судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви за рахунок відповідача.
Сервіси для юристів