ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 травня 2014 року Справа № 7/86-1298
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого - судді Малетича М.М.,
суддів: Круглікова К.С.,
Мамонтової О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Автотехсервіс" на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско" про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами у справі № 7/86-1298 господарського суду Тернопільської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аско" до Акціонерного товариства закритого типу "Автотехсервіс", Виконавчого комітету Тернопільської області, третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації", про визнання права власності,
за участю представників:
Позивача: Петрова Л.Ю., дов. б/н від 18.06.2013 року,
Відповідача 1: Авдєєнко В.В., дов. № 223 від 25.08.2010 року,
Відповідача 2: не з'явився,
Третьої особи: не з'явився.
В с т а н о в и в :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Аско" (далі - ТОВ "Аско", Позивач, Заявник) звернулось до господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Автотехсервіс" (далі - ПАТ "Автотехсервіс", Відповідач 1), треті особи: Виконавчий комітет Тернопільської міської ради, Товариство з обмеженою відповідальністю "Міське бюро технічної інвентаризації" (далі - МБТІ, Третя особа), з урахуванням уточнень до позовних вимог, про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно - будівлю автозаправочної станції, літ. "А", загальною площею 39,8 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Тернопіль, вул. Микулинецька, 40, та про зобов'язання скасувати його реєстрацію за Відповідачем 1, а також про визнання права власності на спірне майно та про зобов'язання здійснити його реєстрацію за Позивачем.
Ухвалою господарського суду Тернопільської області від 25.01.2012 року, Виконавчий комітет Тернопільської міської ради було виключено з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, та залучено до участі у справі у якості іншого відповідача (далі - Виконком Тернопільської міськради, Відповідач 2).
Рішенням господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 року, у позові ТОВ "Аско" було відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 13.11.2012 року, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 26.07.2012 року було залишено без змін.
У серпні 2013 року, ТОВ "Аско" звернулось до господарського суду Тернопільської області із заявою про перегляд рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 року за нововиявленими обставинами, за результатами розгляду якої ухвалою господарського суду Тернопільської області від 15.10.2013 року у задоволенні заяви про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами, відмовлено.
За наслідками апеляційного перегляду постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року ухвалу господарського суду Тернопільської області від 15.10.2013 року було скасовано, а заяву ТОВ "Аско" про перегляд рішення господарського суду за нововиявленими обставинами задоволено: рішення господарського суду Тернопільської області від 09.04.2012 року скасовано і прийнято нове рішення про визнання права власності на будівлю автозаправочної станції, літ. "А", загальною площею 39,8 кв.м. по вул. Микулинецькій, 40, у м. Тернополі за ТОВ "Аско".
У поданій касаційній скарзі, ПАТ "Автотехсервіс", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права і, зокрема, ст.ст. 15, 16, 29, 321, 328, 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.02.2014 року в повному обсязі та залишити без змін ухвалу місцевого господарського суду від 15.10.2013 року.
У відзиві на касаційну скаргу та доповненнях до неї, ТОВ "Аско", посилаючись на безпідставність доводів та вимог ПАТ "Автотехсервіс", викладених у його скарзі, просить залишити таку без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача 1, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як зазначалось вище, у серпні 2013 року ТОВ "Аско" звернулось до господарського суду Тернопільської області із заявою про перегляд рішення цього ж господарського суду від 09.04.2012 року за нововиявленими обставинами.
Згідно доводів Заявника, нововиявленими обставинами в даному випадку являються обставини, які були встановлені постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року у іншій господарській справі - № 6/7/921/39/13, про те, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998 року, на який посилався господарський суд у своєму судовому рішенні у справі № 7/86-1298, був іншого змісту, ніж той, який був предметом дослідження у цій справі. Зокрема, в останньому, за переконанням Заявника, був відсутнім пункт 4.5. вказаного договору, яким передбачався перехід права власності на новостворене майно від Позивача до Відповідача; крім того, матеріали справи не містять даних про те, що договір про спільну діяльність від 01.09.1998 року в зазначеній редакції виконувався його учасниками.
Суд першої інстанції, з урахуванням представлених матеріалів, посилаючись на те, що доводи Заявника про наявність різних примірників договору про спільну діяльність від 01.09.1998 року у матеріалах господарських справ № 7/86-1298 і № 6/7/921/39/13 не знайшли свого належного документального підтвердження, як під час розгляду цих справ, так і не були доведені належним чином Заявником під час перегляду судового рішення у даній справі, та не містять усіх істотних таких ознак, які характеризують такі обставин у розумінні ст. 112 ГПК України і, зокрема, про існування таких обставин на момент розгляду справи № 7/86-1298 та необізнаність Заявника про їх існування, у зв'язку з чим, відмовив у задоволенні такої заяви.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції, за наслідками апеляційного перегляду, дійшов висновку про те, що постановою Львівського апеляційного господарського суду від 15.07.2013 року у справі №6/7/921/39/13 був встановлений факт про укладення між ТОВ "Аско" і АТЗТ "Автотехсервіс" договору про спільну діяльність від 01.09.1998 року без наявності у ньому умови щодо переходу права власності на спірне майно до Відповідача, тобто п. 4.5. цього договору, яке має істотне значення для вирішення даної справи, яке є нововиявленою обставиною у розумінні ст. 112 ГПК України, оскільки спростовує факт укладення між сторонами договору про спільну діяльність в редакції, умови якої і стали підставою для висновку в рішенні місцевого господарського суду від 09.04.2012 року про відмову в задоволенні позовних вимог Позивача про визнання за ним права власності на спірне майно, існував на час прийняття такого оскаржуваного рішення та не був відомий останньому і, на думку суду цієї інстанції, є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції про відмову в задоволенні заяви ТОВ "Аско" та рішення цього ж суду від 09.04.2012 року у даній справі, за нововиявленими обставинами, та задоволення вимог ТОВ "Аско" про визнання за ним права власності на спірне майно - будівлю автозаправочної станції, літ. "А", загальною площею 39,8 кв.м., по вул. Микулинецькій, 40, у м. Тернополі.
При цьому, апеляційним господарським судом під час перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами, було також враховано і те, що постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 07.02.2014 року у справі № 1915/12009/2012, визнано нечинним свідоцтво про право власності на будівлю АЗС від 31.01.2003 року, видане на підставі рішення Виконкому Тернопільської міськради № 976 від 13.06.2012 року.
Проте, з такими висновками суду апеляційної інстанції погодитись не можна, оскільки такі не відповідають в повній мірі обставинам справи та були зроблені з порушенням норм процесуального права, з огляду на таке.
Сервіси для юристів