ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2017 року Справа № 910/13041/16 Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі :
головуючого суддіХодаківської І.П.,суддівЯценко О.В., Сибіги О.М.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову від 17.01.2017 Київського апеляційного господарського судуу справі№910/13041/16 господарського суду міста Києваза позовомКонцерну "Міські теплові мережі"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"проспонукання до укладення договору
За участю представників сторін:
Від позивача - Литвиненко Ж.М. (дов. від 11.07.16)
Від відповідача - Литвин П.В. (дов. від 14.04.17)
У зв'язку з перебуванням судді Бакуліної С.В. у відпустці, справа слухається колегією суддів у складі: головуючий - Ходаківська І.П., судді - Яценко О.В., Сибіга О.М. (протокол автоматичної зміни складу колегії суддів від 18.04.2017).
ВСТАНОВИЛА:
Концерн "Міські теплові мережі" звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про спонукання укласти договір постачання природного газу в редакції, запропонованій позивачем.
Рішення від 05.10.2016 господарського суду м. Києва (суддя С.О. Чебикіна) в задоволенні позову відмовлено. Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що постачання природного газу не є предметом діяльності позивача, докази наявності ліцензії на постачання природного газу позивачем не надано, а отже позивач є споживачем, а відповідач гарантованим постачальником природного газу. Суд також прослався на те, що у Концерну "Міські теплові мережі" наявна заборгованість за поставлений природний газ перед ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України".
Постановою від 17.01.2017 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду у складі головуючого Тищенко А.І. суддів Михальської Ю.Б., Отрюха Б.В. рішення господарського суду м. Києва скасовано, позов задоволено, постановлено вважати договір постачання природного газу 2016 року укладеним у відповідній редакції. При прийнятті зазначеної постанови апеляційний господарський суд виходив з того, що позивач виконав умову, встановлену Постановою КМУ № 758 від 01.10.2015 та Постановою КМУ № 332 від 29.04.2016, надав та виконує погоджений виконавчим органом ради графік погашення заборгованості (рівними частинами до 1 січня 2021 з розбивкою за всіма договорами з НАК "Нафтогаз України"), складений на підставі довідки щодо заборгованості, наданої НАК "Нафтогаз України", а також здійснює поточні розрахунки за використаний природний газ. При цьому суд послався на те, що відповідач незаконно, всупереч нормам чинного законодавства, ухиляється від виконання покладеного на нього Постановою КМУ № 758 обов'язку постачати природний газ виробнику теплової енергії - Концерну "Міські теплові мережі", враховуючи, що Законом України "Про ринок природного газу" та Правилами постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКІІ від 30.09.2015 № 2496, визначено, що постачання природного газу можливе виключно на підставі договору. В той же час, позивач повністю розрахувався з відповідачем за спожитий в 2015 році за договором №1514/15-БО-13 природний газ (для категорії бюджетні установи/організації та інші споживачі), має переплату за поточне (2016 року) споживання природного газу по вищевказаній категорії споживачів згідно договору №4462/16-БО-13, що підтверджується відповідними доказами - актами звірки між сторонами.
ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у касаційній скарзі просить постанову апеляційного господарського суду скасувати, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін. Скарга мотивована неправильним застосуванням та порушенням судами норм чинного законодавства, зокрема, ст.ст.179, 187 Господарського кодексу України, Постанови КМУ № 758 від 01.10.2015 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період)".
Концерн "Міські теплові мережі" у відзиві просить постанову апеляційної інстанції залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи та касаційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.
Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 21.12.2015 року між Концерном "Міські теплові мережі" та ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" укладено договір №4462/16-БО-13, за умовами якого відповідач взяв на себе зобов'язання постачати позивачу природний газ виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам та який було укладено строком на період з січня по березень 2016 року включно.
Зазначений договір припинив свою дію в частині реалізації газу 31.03.2016 відповідно до розділу 12 укладеного договору, однак фактично постачання природного газу не припинено.
Листом від 22.04.2016 № 2367/19 Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до відповідача з пропозицією внесення змін до договору № 4462/16-БО-13 стосовно продовження встановленого договором періоду постачання природного газу, у відповідь на який ПАТ "НАК "Нафтогаз України" листом від 19.05.2016 № 26-2401/1.2-16 повідомило про відмову в укладенні договорів на постачання природного газу категорії споживачів "бюджетні станови/організації та інші споживачі" до повного погашення заборгованості Концерну "Міські теплові мережі" за спожитий природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг зазначеній категорії споживачів.
Подальше листування сторін протягом червня 2016 року, в тому числі повідомлення Концерну "Міські теплові мережі" про повне погашення заборгованості за договором №4462/16-БО-13, як і пропозиція підписати додаткову угоду до цього договору або надати новий договір для укладання, виявилися безрезультатними.
Основною метою діяльності позивача відповідно до п.2.1. Статуту є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу концерну.
Посилаючись на те, що фактично постачання природного газу Концерну "МТМ" за всіма категоріями споживачів НАК "Нафтогаз України" не припинено, однак, відповідач ухиляється від оформлення договірних взаємовідносин щодо постачання природного газу для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води бюджетним установам/організаціям та іншим споживачам, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що предметом діяльності концерну згідно п.2.1. Статуту є виробництво теплової енергії; транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами; постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут; експлуатація системи вуличної розподільчої теплової мережі (магістральних і внутрішньо квартальних теплових мереж), транспортування теплової енергії і т.ін.
Тобто, позивач є постачальником теплової енергії для споживачів у тому числі "захищених споживачів", якими відповідно до п.10 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" є побутові споживачі, приєднані до газорозподільної системи, підприємства, установи, організації, що здійснюють надання важливих суспільних послуг та приєднані до газотранспортної або газорозподільної системи, а також виробники теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій за умови, що виробництво теплової енергії для потреб таких споживачів або підприємств, установ, організацій здійснюється за допомогою об'єктів, не пристосованих до зміни палива та приєднаних до газотранспортної або газорозподільної системи.
Відповідно до п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" споживач - фізична особа, фізична особі-підпрпємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу або використання в якості сировини.
Одним із принципів функціонування ринку природного газу є забезпечення високого рівня захисту прав та інтересів споживачів природного газу (п.1 ст. 3 Закону України "Про ринок природного газу").
Частиною 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.
Згідно п.п. 3 п. 1 розділу 2 Постанови НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2496 "Про затвердження Правил постачання природного газу" (далі - Правила) підставою для постачання природного газу є наявність у споживача укладеного з постачальником договору постачання природного газу та дотримання його умов.
Згідно ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Обов'язковість укладення договору на постачання природного газу встановлена спеціальним законодавством, яке регулює спірні правовідносини.
Статтею 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що комунальні послуги надаються споживачам безперебійно.
Сервіси для юристів