Постанова ВГСУ від 20.04.2017 року у справі №905/1553/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року Справа № 905/1553/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючий суддяЯценко О.В.суддіСибіга О.М., Ходаківська І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиФізичної особи-підприємця ОСОБА_4на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 у справі№ 905/1553/16Господарського судуДонецької областіза позовомВолноваської місцевої прокуратуридо1.Волноваської міської ради, 2. Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4провизнання незаконним рішення, визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту та звільнення земельної ділянки

в засіданні взяли участь представники:

- ГПУ:Гришина Т.А.- позивача:не з'явились,- відповідача 1:не з'явились,- відповідача 2:не з'явились,

ВСТАНОВИВ:

Волноваська місцева прокуратура, м. Волноваха звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Волноваської міської ради, м. Волноваха та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Волноваха про визнання недійсним рішення сесії Волноваської міської ради 6 скликання № 6/52-1381 від 15.05.2015 "Про надання дозволу на розміщення нового торгового об'єкту на території міста Волноваха", визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 01.06.2014, укладеного між Волноваською міською радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та зобов'язання Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 звільнити та повернути до земель Волноваської міської ради земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 56 кв.м., вартістю 24046,40 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на те, що рішення Волноваської міської ради № 6/52-1381 від 15.05.2015 "Про надання дозволу на розміщення нового торгового об'єкту на території міста Волноваха" прийнято з порушенням вимог статті 401 Цивільного кодексу України, статті 98 Земельного кодексу України, у зв'язку з чим просив визнати їх недійсними в судовому порядку.

Господарським судом Донецької області від 21.07.2016 (колегія суддів: Бокова Ю.В., Сковородіна О.М., Огороднік Д.М.)(з врахуванням ухвал про виправлення описок), позовні вимоги Прокурора Волноваського району, м. Волноваха до Волноваської міської ради, м. Волноваха та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4, м. Волноваха задоволено частково. Визнано недійсним договір про встановлення земельного сервітуту, укладений 01.06.2014 між Волноваською міською радою, м. Волноваха та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, м. Волноваха.

Визнано недійсним договір про встановлення земельного сервітуту, укладений 13.05.2016 між Волноваською міською радою, м. Волноваха та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, м. Волноваха.

Зобов'язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_2, ІПН НОМЕР_1) звільнити земельну ділянку по АДРЕСА_1. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення обґрунтовано доведеністю позовних вимог в частині їх задоволення, а саме: оскаржуваний правочин не відповідає вимогам законодавства щодо надання в користування земельної ділянки. При цьому, судом береться до уваги, що зокрема, відповідачу фактично було надано в користування земельну ділянку поза процедурою торгів, за відсутності відповідного рішення власника земельної ділянки.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 (колегія суддів: Склярук О.І., Геза Т.Д., Ушенко Л.В.) рішення Господарського суду Донецької області від 21.07.2016 залишено без змін, з тих же мотивів.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції та рішенням господарського суду, Фізична особа-підприємець ОСОБА_4, звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою в якій просить постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.12.2016 та рішення Господарського суду Донецького області від 21.07.2016 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Скаржник доводить, що суди в порушення ст.210 ЦК України визнали недійсним договір про встановлення земельного сервітуту, укладений сторонами 29.12.2014, який був ще не вчинений. Оскільки даний договір не пройшов державної реєстрації. А отже, вважається таким, що ще не вчинений, а отже він не може бути визнаний недійсним, оскільки немає його державної реєстрації. Крім того, скаржник вказує, що суди неправильно застосували Закон України "Про оренду землі", а саме пославшись на те, що на сьогоднішній час законодавець скасував норму щодо державної реєстрації договорів оренди землі. Скаржник наголошує, що договір земельного сервітуту від 01.06.2014 і нібито удаваний договір оренди землі не пройшли державну реєстрацію, а отже були обидва не вчиненими.

Ухвалою від 15.03.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. касаційна скарга Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 прийнята до провадження, справа призначена до розгляду у судовому засіданні на 30.03.2017.

Ухвалою від 30.03.2017 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого судді - Яценко О.В., суддів - Бакуліної С.В., Поляк О.І. було продовжено строк розгляду касаційної скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 та відкладено на 20.04.2017

Розпорядженням керівника апарату від 18.04.2017 року № 08.03-04/1457 для розгляду касаційної скарги у справі № 905/1553/16, у зв'язку з відпусткою суддів Бакуліної С.В., Поляк О.І. призначено автоматичну зміну складу колегії суддів, у зв'язку з чим в подальшому сформовано колегію суддів у складі: головуючий (доповідач)- Яценко О.В., судді Сибіга О.М., Ходаківська І.П.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

У відзиві на касаційну скаргу Волноваська міська рада, підтримує останню та просить суд задовольнити у повному обсязі.

Генеральною прокуратурою України також подано відзив на касаційну скаргу, у якому прокурор клопоче залишити скаргу без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій без змін.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку судові акти, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Господарським судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.06.2014 між Волноваською міською радою (власник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (сервітуарій) було укладено договір про встановлення земельного сервітуту (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору земельний сервітут встановлюється відносно земельної ділянки площею 56 кв.м., цільове призначення - для розміщення тимчасової споруди із земель житлової та громадської забудови Волноваської міської ради, яка розташована за адресою: в АДРЕСА_1, в інтересах сервітуарія. Згідно п. 2.1 договору цим договором встановлюється земельний сервітут строком до 5 років, а саме до 15.05.2020 з моменту видачі паспорту прив'язки на тимчасові споруди 15.05.2015. Плата по договору розрахована у розмірі 9% нормативної грошової оцінки землі, що складає 2164,17грн на рік, щомісячна плата складає 180,35грн, виходячи з того, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 24046,40грн. (п. 3.1 Договору). Пунктом 5.2 Договору передбачено право Сервітуарія приступати до використання земельної ділянки після реєстрації цього договору. Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами (п. 12.2. договору). 15.05.2015 Волноваською міською радою було прийнято рішення № 6/52-1381 "Про надання дозволу на розміщення нового торгового об'єкту на території міста Волноваха", відповідно до п. 1.1. якого надано згоду на розміщення на території АДРЕСА_1 нового торгового об'єкту тимчасової споруди (павільйону) для ведення підприємницької діяльності.

До матеріалів справи також додано копію паспорту прив'язки тимчасових споруд для ведення підприємницької діяльності, виданий 15 травня 2015 року та акт вибору земельної ділянки для розміщення малої архітектурної форми (торговельний павільйон розміром 3,0 х 4,0м) для виготовлення та продажу кондитерських виробів, розташований по АДРЕСА_1 ФОП ОСОБА_4 від 22.02.2010.

Протягом розгляду справи 13.05.2016 між Волноваською міською радою (власник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 (сервітуарій) було укладено договір про встановлення земельного сервітуту (далі - Договір), предметом якого стала земельна ділянка, що і за договором від 01.06.2014. У п. 1. договору зазначено, що відповідно до рішення Волноваської міської ради від 13.05.2016 № 6/71-1679 власником встановлюється земельний сервітут відносно земельної ділянки площею 1,219га, кадастровий номер НОМЕР_2, із земель житлової та громадської забудови Волноваської міської ради, яка розташована за адресою: в АДРЕСА_1 в інтересах сервітуарія, згідно з кадастровим планом земельної ділянки із зазначенням меж частини земельної ділянки, на яку поширюється право земельного сервітуту (додаток до договору, який є невід'ємною частиною цього договору). Площа земельного сервітуту складає 0,0056га. Вид земельного сервітуту - право на розміщення тимчасової споруди (малих архітектурних форм). Згідно п. 2.1 договору цим договором встановлюється земельний сервітут на строк дії паспорту прив'язки тимчасової споруди - до 15 травня 2020 року. Плата по договору розрахована у розмірі 9% нормативної грошової оцінки землі, що складає 3101,21грн на рік, щомісячна плата складає 258,43грн, виходячи з того, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки становить 34457,92грн (п. 3.1 Договору). Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами та державної реєстрації (п.12.2. договору). Договір підписаний представниками обох сторін та скріплений відбитком печаток. Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № 59198308 від 17.05.2016 даний договір зареєстрований 13.05.2016.

Прокурор вважає, що рішення Волноваської міської ради від 15.05.2015 за №6/52-1381 є таким, що прийнято в порушення норм діючого законодавства, а договір встановлення земельного сервітуту від 01.01.2014, є удаваним правочином, оскільки фактично між сторонами підписано договір оренди земельної ділянки, який було укладено поза межами порядку передачі земельної ділянки в оренду, а сам договір не містить правових ознак користування чужим майном (сервітуту), як це визначено главою 32 Цивільного кодексу України, у зв'язку з чим він звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з таких підстав.