ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2016 року Справа № 9/17-4233-2011
Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Васищака І.М., суддів Грека Б.М., Студенця В.І., за участі представників сторін Н. Таран (дов. від 31.12.2015), І. Кульчицької (дов. від 17.05.2015), В. Бочкового (дов. від 17.05.2015) та прокурора відділу Генеральної прокуратури України Л. Клюге, розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника прокурора Одеської області на рішення Господарського суду Одеської області від 14 серпня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2015 року у справі № 9/17-4233-2011 за позовом Білгород-Дністровського міжрайонного прокурора Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця", товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест", про визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ: У жовтні 2011 року Білгород-Дністровський міжрайонний прокурор Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області в інтересах держави в особі Фонду державного майна України з позовом до закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофздоровниця", товариства з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12 березня 2003 року № 51131177/2003/14, витребування та повернення державі в особі Фонду державного майна України об'єктів нерухомого майна комплексу пансіонатів на курорті Кароліно-Бугаз, які знаходяться за адресою: Одеська область, місто Білгород-Дністровський, смт. Затока, бульвар Золотий беріг, 33 (клубний комплекс "Променад") та складаються: їдальня "Ч" (блок 1а) площею 4 354, 4 м2; спальний корпус літ. "Ш" (блок 2а) площею 2 439, 6 м2; спальний корпус літ "Ц" (блок 3а) площею 9476,7 м2; спальний корпус літ "Х" (блок 4а) площею 4116,8 кв.м; будівля незавершеного будівництва літ. "1Г" площею 2 069, 8 м2; будівля незавершеного будівництва літ. "1Д" площею 2 587, 9 м2; будівля незавершеного будівництва літ. "1В" площею 9 296, 1 м2; будівля незавершеного будівництва літ. "1Б" площею 3 520, 3 м2 (з урахуванням уточнених позовних вимог).
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що нерухоме майно, яке є предметом спірного договору купівлі-продажу, на момент його укладання було об'єктом державної власності, розпоряджатися яким могла лише держава в особі Фонду державного майна України, у зв'язку з чим договір укладено з порушенням норм законодавства, що порушує права держави як власника цього майна в особі Фонду державного майна України.
Відповідачі позов не визнали. Водночас товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" подало заяву про застосування позовної давності.
Справа розглядалася неодноразово і рішенням Господарського суду Одеської області від 14 серпня 2015 року (суддя К. Погребна), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 8 жовтня 2015 року, у позові відмовлено з мотивів спливу позовної давності.
Заступник прокурора Одеської області просить рішення та постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарськими судами статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України, статей 43, 84 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Фонд державного майна України касаційні вимоги підтримав.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.
Закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник у судове засідання не з'явився.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Господарськими судами встановлено, що закрите акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів професійних спілок України "Укрпрофоздоровниця" (продавець) і товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" (покупець) 12 березня 2003 року уклали договір купівлі-продажу № 51131177/2003/14 незавершеного будівництва комплексу пансіонатів на курорті Кароліно-Бугаз, що знаходиться за адресою: Україна, Одеська обл., Білгород-Дністровський р-н, смт. Затока, за ціною 1 920 000 грн (далі - договір).
Передачу майна сторони оформили актом від 17 квітня 2003 року.
Покупець провів реконструкцію комплексу - пансіонат відпочинку "Клубний комплекс "Променад"-, про що виданий сертифікат від 1 вересня 2011 року Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області.
За висновками від 31 липня 2015 року будівельно-технічної експертизи Київської незалежної судово-експертної установи майно, яке прокурор просить повернути, не відповідає майну, яке існує фактично. Частково розбіжність існує у загальній площі будівель.
Господарським судам подані докази про інших власників спірного майна - копії 51 примірників свідоцтв про право власності.
Господарськими судами встановлено, що будівництво спірного майна -пансіонату "Кароліно-Бугаз" розпочалося наприкінці 70-х років ХХ сторіччя та здійснювалося СМТ "Чорноморкурортбуд" на замовлення Одеської обласної ради профспілок.
Президією Української республіканської ради професійних спілок (Укрпрофрада) було прийнято постанову від 22 листопада 1991 року "Про створення акціонерного товариства лікувально-оздоровчих установ профспілок України "Укрпрофоздоровниця". Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради народних депутатів міста Києва від 23 грудня 1991 року № 9971 зареєстровано закрите акціонерне товариство "Укрпрофздоровниця" як підприємство, яке є правонаступником Української республіканської ради по управлінню курортами профспілок, оздоровниць і господарств, об'єднань санаторно-курортних закладів профспілок України.
Передане до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Укрпрофздоровниця" майно знаходилося у віданні профспілок.
Постановою Верховної Ради України від 10 квітня 1992 року № 2268-ХІІ "Про майнові комплекси та фінансові ресурси громадських організацій колишнього Союзу РСР, розташовані на території України" передбачено, що до визначення правонаступників загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР передати тимчасово Фонду державного майна України майно та фінансові ресурси розташованих на території України підприємств, установ та об'єктів, що перебували у віданні центральних органів цих організацій.
Постановою Верховної Ради України від 4 лютого 1994 року N 3943-XII встановлено, що до законодавчого визначення суб'єктів права власності майна загальносоюзних громадських організацій Союзу РСР, розташованого на території України, зазначене майно є загальнодержавною власністю.
Постановою Верховної Ради Української РСР від 29 листопада 1990 року № 506 "Про захист суверенних прав власності Української РСР" введено мораторій на території республіки на будь-які зміни форми власності і власника державного майна до введення в дію Закону України про роздержавлення майна.
Згідно з пунктом 1 Тимчасового положення про Фонд державного майна України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 7 липня 1992 року, Фонд державного майна України здійснює державну політику у сфері приватизації державного майна та виступає орендодавцем майнових комплексів, що є загальнодержавною власністю. За правилами статті 4, частині 1 статті 7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" Фонд державного майна України є суб'єктом управління об'єктами державної власності та здійснює відповідно до законодавства право розпорядження майном, що перебуває на балансі громадських організацій колишнього Союзу РСР, яке має статус державного.
Отже висновки господарських судів про те, що власником майна, яке було передане до статутного фонду закритого акціонерного товариства "Укрпрофздоровниця", є держава і Фонд державного майна України вправі розпоряджатися майном профспілок колишнього Союзу РСР, яке розташоване на території України, є правомірними.
Відповідність чи невідповідність угоди вимогам закону оцінюється судом стосовно законодавства, яке діяло на момент її вчинення.
Статтею 225 Цивільного кодексу Української РСР, чинною на час укладення договору, визначено, що право продажу майна, крім випадків примусового продажу майна, належать власнику.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрбудінвест" подало суду заяву про застосування до спірних правовідносин позовної давності.
Сервіси для юристів