ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2016 року Справа № 910/30672/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Козир Т.П. - головуючого, Гольцової Л.А., Іванової Л.Б.,
за участю представника позивача - Шило С.М. дов. № 1 від 11 січня 2016 року,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ТОВ "УКР-Благоустрій" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року у справі Господарського суду міста Києва за позовом ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" до ТОВ "УКР-Благоустрій" про стягнення суми,
УСТАНОВИВ:
У грудні 2015 року ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (далі - позивач) звернулось до ТОВ "УКР-Благоустрій" (далі - відповідач) з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 371247 гривень 22коп. та 1989 гривень 69 коп. - 3 % річних.
Позовні вимоги обгрунтовані невиконанням ТОВ "УКР-АСФАЛЬТБУД" умов договору про виготовлення та поставку товару від 7 листопада 2012 року № 7/10/12/197, обов'язок оплати за яким перейшов до відповідача у справі згідно договору про переведення боргу № 15-06/2015 від 15 червня 2015 року.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 1 лютого 2016 року позов задоволено частково.
З ТОВ "УКР-Благоустрій" на користь ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" стягнуто 371247 гривень 22 коп. основного боргу 1861 гривню 32 коп. - 3 % річних.
У решті позову відмовлено.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року апеляційну скаргу ТОВ "УКР-Благоустрій" залишено без задоволення, рішення Господарського суду міста Києва від 1 лютого 2016 року залишено без змін.
У касаційній скарзі ТОВ "УКР-Благоустрій" просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 1 лютого 2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15 березня 2016 року, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.
Посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм абз. 3 ч. 2 ст. 207, ст. ст. 513, 526, ч. 1 ст. 638, ч. 2 ст. 639 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, оскільки договір про переведення боргу не скріплений печаткою однієї з його сторін.
Вважає, що судом апеляційної інстанції необгрунтовано відмовлено у проведенні судової експертизи, що свідчить про порушення ст. 41 Господарського процесуального кодексу України.
Вказує, що судами попередніх інстанцій допущено порушення п. 1 ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для справи.
Стверджує, що апеляційним господарським судом необгрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про залучення до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ТОВ "УКР-АСФАЛЬТБУД" як первісного боржника за договором.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, подав клопотання про відкладення розгляду касаційної скарги у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника.
Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги відповідач повідомлений належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за його відсутності, а тому клопотання задоволенню не підлягає.
Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 7 листопада 2012 року між ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської" (виконавець) та ТОВ "УКР-Асфальтбуд" (замовник) укладено договір про виготовлення та поставку товару № 7/10/12/197, відповідно до п. 1.1 якого виконавець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, виготовити замовнику замовлений товар (бетон, бетонні вироби і конструкції, інший товар, відповідно до прайс-листа виконавця, далі - товар), по узгодженню сторін виконати його доставку, а замовник зобов'язується своєчасно прийняти замовлений товар та здійснити його оплату на умовах даного договору.
За умовами п. 5.2 договору товар вважається поставленим замовнику з моменту його отримання в пункті призначення, згідно замовлення, представником одержувача, який вказується замовником на підставі товарно-транспортних накладних.
Відповідно до п. п. 6.6, 6.8 договору передача товару здійснюється за видатковою накладною та товарно-транспортною накладною, в яких вказується найменування, кількість, узгоджена ціна та загальна вартість товару, що поставляється, а накладні з відміткою уповноваженої особи замовника про прийняття товару визнаються сторонами в якості змін до замовлення, у випадку, якщо сторони не змогли внести зміни іншим способом.
Пунктами 7.4, 7.5 договору сторони погодили, що оплата здійснюється замовником на підставі цього договору та рахунків-фактур, виставлених виконавцем на вартість партії товару. Замовник зобов'язаний здійснити попередню оплату на розрахунковий рахунок виконавця за кожну партію товару, що постачається з моменту виставлення рахунку-фактури виконавцем згідно з заявкою замовника.
Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2012 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного розрахунку між сторонами (п. 10.1 договору).
Судами встановлено, що на виконання умов договору про виготовлення та поставку товару № 7/10/12/197 від 7 листопада 2012 року у період з 1 липня 2014 року по 30 вересня 2014 року виконавець виготовляв та поставляв товар, а замовник приймав та здійснював часткову оплату його вартості, що підтверджується рахунками-фактурами, накладними, зведеними накладними на фактичний відпуск товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками по рахунку ПАТ "Завод залізобетонних конструкцій ім. Світлани Ковальської", а також актами звірки взаєморозрахунків.
Сервіси для юристів