Постанова ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №910/17186/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 910/17186/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГольцової Л.А.(доповідач), суддів:Дунаєвської Н.Г., Самусенко С.С.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"на рішення та постановуГосподарського суду міста Києва від 18.09.2015 Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015у справі№ 910/17186/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Укркомпресормаш-Сервіс"доДержавного територіально-галузевого об'єднання "Південно-Західна залізниця"простягнення 380 863,93 грнза участю представників:

позивача: Максименко Л.О., дов. від 18.01.2016;

відповідача: Будова Н.М., дов. від 06.01.2016;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 у справі № 910/17186/15 (суддя - Спичак О.В.) позовні вимоги задоволено частково. Суд стягну з відповідача на користь позивача 92369,70 грн інфляційних втрат, 2792,48 грн 3% річних, 43947,73 грн пені. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Припинено провадження у справі в частині стягнення 237378,46 грн основного боргу на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Коршун Н.М., судді - Алданова С.О., Дикунська С.Я.) рішення Господарського суду міста Києва від 18.09.2015 у справі № 910/17186/15 залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями попередніх інстанцій, ДТГО "Південно-Західна залізниця" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідачем, в порядку ст. 1211 ГПК України, подано заяву про зупинення виконання судового рішення у даній справі, проте колегія суддів Вищого господарського суду України відмовляє в задоволенні заяви, оскільки не знаходить підстав для її задоволення.

Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що між ТОВ "Укркомпресормаш-Сервіс" (Виконавець) та ДТГО "Південно-Західна залізниця" (Замовник) 24.07.2014 укладений договір №ПЗ/НРП-141677/НЮ, за умовами якого Виконавець за дорученням Замовника зобов'язався на власний ризик своїми силами і засобами виконати роботи по ремонту 30 компресорів ЕК-7 з ремонтом електродвигуна АОСВ в об'ємі КР-2, а Замовник - прийняти та оплатити дані роботи.

Відповідно до п. 4.3 договору, приймання виконаних робіт проводиться Замовником на підставі акту виконаних робіт.

Пунктом 4.4 договору сторони передбачили, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 30 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт, але в залежності від наявності коштів за відповідною статтею платіжного балансу.

У п. 11.1 встановлено, що договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2014, але в будь-якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань обома сторонами в частині розрахунків.

На виконання умов договору позивачем виконано робіт на загальну суму 415102,22грн, однак, як встановили суди попередніх інстанцій, станом на день звернення з даним позовом до суду відповідач оплатив надані позивачем послуги на суму лише 177723,76 грн, а в зв'язку з чим, заборгованість відповідача становила 237378,46 грн.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем сплачено суму заборгованості (237378,46 грн.), а тому суд на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України припинив провадження у справі в частині стягнення 237378,46 грн основного боргу.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 46308,56 грн пені, 3045,42 грн 3% річних та 94131,49 грн інфляційних втрат.

Приймаючи рішення у справі, місцевий господарський суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з положень ЦК України, ГК України та здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних дійшов висновку про часткове задоволення таких вимог та стягнення 92369,70 грн інфляційних втрат, 2792,48 грн 3% річних.

Що стосується заявленої до стягнення суми пені, то суд першої інстанції відхилив клопотання відповідача про застосування ст. 233 ГК України та, здійснивши перерахунок суми пені частково задовольнив позов в згаданій частині та стягнув з відповідача 43947,73грн.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.