Постанова ВГСУ від 20.04.2016 року у справі №910/10331/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Справа № 910/10331/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А. (доповідач)суддівІванової Л.Б., Козир Т.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергосилова компанія"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 29.10.2015у справі№ 910/10331/15Господарського судуміста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська енергосилова компанія"доПублічного акціонерного товариства "Донбасенерго"простягнення 1932908,69 грнза участю представників:

позивача: Зулинська І.В., дов. від 24.09.2013;

відповідача: Федорець Д.Д., дов. від 25.12.2015;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.05.2015 у справі № 910/10331/15 (суддя - Лиськов М.О.) позов задоволений повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 29.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Гончаров С.А., судді - Сітайло Л.Г., Шаптала Є.Ю.) рішення господарського суду міста Києва від 13.05.2015 у справі №910/10331/15 скасовано частково. Позовні вимоги задоволено частково. Суд стягнув з відповідача на користь позивача 1509355,62 грн основного боргу. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати частково та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 102677,54 грн, 3% річних в сумі 14638,68 грн, інфляційних втрат в сумі 306236,85 грн та основної суми боргу 1509355,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що 02.06.2014 між ТОВ "Українська енергосилова компанія" (Постачальник) та ПАТ "Догбасенерго" (Покупець) укладений договір на поставку продукції № 130, за умовами якого Постачальник зобов'язався передати у власність Покупця продукцію, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити продукцію, найменування, кількість, строки поставки та інші характеристики якої зазначені в додатку № 1 до договору.

Відповідно до п. 3 додатку № 1 до договору, Покупець оплачує поставлену продукцію згідно до рахунку Постачальника шляхом перерахунку грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 9 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного акта приймання-передачі продукції.

На виконання умов договору, позивач поставив продукцію на загальну суму 1509355,62грн, однак відповідачем кошти за продукцію не сплачені, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення суми основного боргу, пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з положень ЦК України, ГК України та дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

При перегляді рішення в апеляційному порядку, суд, врахувавши норми ЦК України, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, погодився з місцевим господарським судом щодо наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу.

Однак що стосується стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат, то суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні зазначених вимог, застосувавши положення ст. 617 ЦК України, оскільки відповідач об'єктивно був не в змозі виконати зобов'язання в порядку та строки визначені договором в зв'язку з тим, що підстави виникнення заборгованості були спричиненні призупиненням здійснення фінансових операція банками Донецької області, тобто не з вини відповідача.

Касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду (ч. 2 ст. 1115 ГПК України).

Відповідно до абз. 2 п. 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст.628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст.526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст.525 ЦК України).

Оскільки матеріали справи свідчать про наявність у відповідача заборгованості по оплаті з отриману по договору № 130 продукцію, що вірно встановлено попередніми судовими інстанціями, то колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів стосовно наявності підстав для задоволення позову в частині стягнення 1509355,62 грн основного боргу.

Відносно вимог щодо стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат, то судова колегія касаційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що ч. 1 ст. 617 ЦК України визначені підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Указом Президента України №405/2014 від 14.04.2014 року введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 року ,,Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Правлінням Національного банку України прийнято постанову від 06.08.2014 №466 "Про призупинення здійснення фінансових операцій", якою банкам України постановлено призупинити здійснення усіх видів фінансових операцій у населених пунктах, які не контролюються українською владою.