ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2016 року Справа № 908/1454/15-г
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіДанилової М.В.суддівДанилової Т.Б., Добролюбової Т.В.за участю представників:позивача Мазуренко Т.С. (дов. від 03.08.2015 р. №03/08-15)відповідача Жолус Н.В. (дов. від 01.04.2015 р. б/н)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 02.02.2016у справі №908/1454/15-г Господарського суду Запорізької областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт"проповернення майнаВ С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" про повернення майна.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. (суддя Хуторного В.М.), позов задоволено: зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" повернути з відповідального зберігання на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" вінець зубчастий до млину Ш-50А, (креслення 1-253209СБ) у кількості 1 (одна) штука, вартістю за одну одиницю 1000000,00 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що факт передачі позивачем відповідачу вінця зубчастого до млину Ш-50А, (креслення 1-253209СБ) у кількості 1 шт., вартістю 1000000 грн. підтверджується Актом №3 від 09.10.2013 р. та вінця зубчастого до млину Ш-50, (креслення 13740), у кількості 2 шт., вартістю за одну одиницю - 1000000 грн. підтверджується Актом №1 від 09.10.2013 р.
Проте, взяті відповідачем зобов'язання щодо повернення майна, переданого позивачем на відповідальне зберігання, належним чином не виконані, а саме відсутні докази повернення вінця зубчастого до млину Ш-50А, (креслення 1-253209СБ), у кількості 1 шт., вартістю 1000000грн., переданого на відповідальне зберігання за актом №3 від 09.10.2013 р.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 02.02.2016 р. (колегія у складі суддів: головуючий суддя Зубченко І.В., судді Марченко О.А., Радіонова О.О.), рішення господарського суду Запорізької області від 05.05.2015 р. скасовано. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" відмовлено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" витрати за подання апеляційної скарги у розмірі 10000,00грн. та витрати за проведення судової експертизи в розмірі 2457,60 грн.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неналежне дослідження всіх доказів в їх сукупності та встановлення всіх обставин, необхідних для правильного вирішення спору, що призвело, на думку скаржника, до невідповідності висновків судів обставинам справи та порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 30.03.2016 р. справа повинна розглядатись у складі колегії суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Корсак В.А.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 04.04.2016 р. касаційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду у вищевказаному складі.
Відповідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями від 19.04.2016 р., у зв'язку з відпусткою судді Корсака В.А., визначено наступний склад суддів: головуючий суддя - Данилова М.В., судді Данилова Т.Б., Добролюбова Т.В.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні 20.04.2015 р. представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 29.07.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Донецькенергоремонт" (зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атоменергомашбуд" (поклажодавець) був укладений договір відповідального зберігання №29/07/03.
За умовами п.1.1 договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, зберігач зобов'язується за плату зберігати товар, переданий йому поклажодавцем, і повернути цей товар поклажодавцеві у схоронності, або передати цей товар будь якій іншій особі виключно за вказівкою та дорученням поклажодавця.
Згідно з п.1.2 договору, товар передається зберігачу за актом приймання-передачі, підписаним уповноваженими представниками обох сторін, особою відповідальною за одержання товару у місці, вказаному у п 1.5 цього договору, та скріплений відповідними печатками обох сторін, і товарно - транспортною накладною з підписом особи, відповідальної за одержання товару у місці вказаному у п. 1.5 договору.
Пунктом 1.5 договору сторони узгодили місце зберігання: Україна, Артемівськ, пер. Першотравневий, 165.
Зберігач зобов'язаний забезпечити повне збереження товару, а після закінчення зберігання - повернути поклажодавцю той же самий товар, у тому же самому стані, у якому він був прийнятий на зберігання, з урахуванням змін його природних властивостей (п. 2.1.3).
Відповідно до п.2.1.5 зберігач зобов'язаний повідомити поклажодавця про самостійно вжиті негайні заходи, що змінюють умови зберігання та спрямовані на забезпечення збереження товару шляхом письмового повідомлення впродовж одного робочого дня з настання вказаних подій.
Зберігач зобов'язаний на першу вимогу поклажодавця повернути йому товар або передати за вказівкою поклажодавця третій особі, навіть коли передбачений договором термін зберігання не закінчився (п. 2.6) .
За приписами п.3.2 зберігач відповідає за втрату (нестачу, знищення) або пошкодження (псування) товару, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості товару про які Зберігач, приймаючи їх на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності.
Сторони в п.6.1 договору передбачили, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками обох сторін та його скріплення печатками обох сторін.
Відповідно до п.6.3 закінчення строку цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.
Додатковою угодою №1 від 30.08.2013 р. сторони вносилися зміни до договору відповідального зберігання №29/07/03, а саме в пункт договору 1.6: "порядок і строк передання товару на зберігання: до 31 жовтня 2013 року".
Приймаючи рішення у даній справі, суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
Відповідно до ст.11 Цивільного кодексу України, договір є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Сервіси для юристів