Постанова ВГСУ від 20.03.2017 року у справі №922/3017/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року Справа № 922/3017/16

Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКролевець О.А., Малетича М.М.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Сбербанк" на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016 (головуючий суддя Білецька А.М., судді Гребенюк Н.В., Медуниця О.Є.)на ухвалуГосподарського суду Харківської області від 03.10.2016 (суддя Пономаренко Т.О.)у справі№ 922/3017/16 Господарського суду Харківської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Термолайф", доПублічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 5 "Акціонерного товариства "Сбербанк Росії",треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: 1. Приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд",провизнання недійсним договору,за участю представників: позивачаВавдійчик Б.М.,відповідачане з'явились,третьої особи-1не з'явились,третьої особи-2не з'явились,

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Термолайф" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 5 "АТ "Сбербанк Росії" про визнання недійсним договору застави № 2 від 12.09.2012 в частині.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 09.09.2016 порушено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 03.10.2016, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 19.12.2016, відмовлено в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва; провадження у справі № 922/3017/16 зупинено до розгляду Дніпропетровським апеляційним господарським судом апеляційної скарги у справі № 904/43/16.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого суду та постановою суду апеляційної інстанції частково, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить вказані ухвалу та постанову скасувати в частині відмови в задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" про передачу справи за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми процесуального права, зокрема ст. 15 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводиться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що Харківське відділення № 5 АТ "Сбербанк" наділене повноваженнями виступати стороною (позивачем, відповідачем) у справі, а тому підсудність справи має визначатися за місцезнаходженням відповідача у справі - ПАТ "Сбербанк", яким є місто Київ.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги, проте в судове засідання представники відповідача та третіх осіб не з'явились. Зважаючи на те, що явку представників сторін не було визнано обов'язковою, а також на достатність матеріалів справи для прийняття рішення, колегія суддів, беручи до уваги встановлені ст. 111-8 ГПК України строки розгляду касаційних скарг, дійшла висновку про можливість розглянути справу за відсутності вказаних представників.

Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представника позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство "Термолайф" звернулося до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" в особі відділення "Харківське відділення № 5 "АТ "Сбербанк Росії", м. Харків, в якій просило суд визнати недійсним договір застави № 2 від 12.09.2012, укладений між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії" (нове найменування - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк") в частині забезпечення виконання недійсних зобов'язань: за договором про відкриття кредитної лінії № 30-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Термолайф" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії"; за договором про відкриття кредитної лінії № 26-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між Приватним акціонерним товариством "Харківський коксовий завод" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії", за договором про відкриття кредитної лінії № 28-В/12/66/ЮО від 04.09.2012, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Коксотрейд" та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк Сбербанку Росії".

Відповідно до п. 4.4 договору заставодавець зобов'язаний: забезпечити цілісність предмета застави, а також здійснювати поточний та капітальний ремонт предмета застави; вживати всіх необхідних заходів щодо захисту предмета застави від зазіхань будь-яких третіх осіб.

У пп. 4.4.10 договору визначено, що заставодавець зобов'язаний передати предмет застави за актом протягом 3-х робочих днів з дня отримання від заставодержателя вимоги про передачу йому у володіння предмета застави у разі настання випадку, зазначеного у п. 4.2.5 цього договору.

Заставодавець зобов'язаний не пізніше 7 робочих днів з дати укладення цього договору за власний рахунок застрахувати на користь заставодержателя предмет застави від усіх можливих ризиків випадкового знищення, пошкодження або псування предмета застави, які визначені в правилах страхування майна юридичних осіб страхової компанії, яка перевірена заставодержателем та відповідає вимогам заставодержателя, на строк до 01.10.2017 на суму не меншу заставної вартості предмета застави, зазначеної в п. 3 цього договору, з оформленням трьохстороннього договору страхування, однією із сторін якої має бути заставодержатель як вигодонабувач страхового відшкодування (пп. 4.4.11 договору).

Підпунктами 4.4.14 - 4.4.16 цього договору встановлено, що заставодавець зобов'язаний не вносити жодних змін до договору страхування, укладеного згідно з пп. 4.4.11 цього договору, без попереднього письмового погодження з заставодержателем, а також належним чином виконувати всі свої зобов'язання, передбачені договором страхування, зазначеним у пп. 4.4.1 цього договору, невиконання яких може бути підставою для відмови страховою компанією у виплаті страхового відшкодування чи дострокового припинення дії такого договору страхування, а у випадку припинення дії договору страхування, зазначеному в пп. 4.4.1 цього договору, з будь-яких причин знову застрахувати предмет застави на умовах, передбачених пп. 4.4.11 цього договору. Під час дії цього договору заставодавець зобов'язаний не змінювати вигодонабувача, яким є заставодержатель за договором страхування, зазначеним в пп. 4.4.11 цього договору. Під час дії цього договору заставодавець зобов'язаний не укладати будь-яких інших договорів страхування предмету застави, крім як договору страхування, зазначеного в пп. 4.4.11 цього договору.

Згідно з п. 9.5 даного договору всі спори сторін, що не врегульовані мирним шляхом, вирішуються відповідним судом за місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до ст. ст. 13, 15 ГПК України підсудність справ визначається за предметними і територіальними ознаками. Виняток з цього правила становить виключна підсудність справ, закріплена в положеннях ст. 16 ГПК України.

Як передбачено ч. 1 ст. 15 ГПК України справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Пунктом 1.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" визначено, що за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 15 ГПК, територіальна підсудність господарським судам справ у спорах про визнання договорів недійсними визначається за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо.

Виходячи з приписів ст. 587 ЦК України, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що заставодавець є зобов'язаною стороною за договором застави, який зобов'язаний здійснити на користь другої сторони певні дії - передати майно в забезпечення виконання основного зобов'язання.

Разом з тим, зі змісту п. 4.1 договору застави вбачається, що заставодержатель зобов'язаний, зокрема: на письмову вимогу заставодавця надати йому документи, що підтверджують повне або часткове виконання заставодавцем та/або боржником основного/них договору/ів; якщо при реалізації предмета застави виручена грошова сума перевищить розмір усіх забезпечених цією заставою вимог заставодержателя до заставодавця та/або боржника, не пізніше 3 робочих днів із дня надходження на рахунок заставодержателя таких виручених коштів, повідомити заставодавця про розмір коштів, що належать йому до повернення, та не пізніше 3 робочих днів із дня надходження відповіді заставодавця із зазначенням рахунку, на який потрібно спрямувати кошти, повернути заставодавцю такі кошти.

Таким чином за спірним договором обидві сторони мають відповідні права та обов'язки, а тому позивач має право вибору щодо звернення з позовом за місцезнаходженням як заставодавця, так і заставодержателя за спірним договором.

Враховуючи, що місцезнаходженням позивача як заставодавця за оспорюваним правочином є місто Харків, суди попередніх інстанцій дійшли правомірного висновку про відсутність правових підстав для передачі справи за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 9.5 спірного договору застави, яким передбачено, що всі спори сторін, що неврегульовані мирним шляхом, вирішуються відповідним судом за місцезнаходженням відповідача, оскільки ГПК не передбачено можливості визначення підсудності справи самими сторонами у договорі, що також зазначено у п. 20 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 24.10.2011 № 10 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам".

Водночас, на думку колегії суддів, апеляційний господарський суд, як і суд першої інстанції, дійшли помилкового висновку про можливість визначення територіальної підсудності спору у цій справі за місцезнаходженням відокремленого підрозділу відповідача - Харківського відділення № 5 АТ "Сбербанк Росії".

Так, філією відповідно до ч. 1 ст. 95 ЦК України є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення; керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.

Тобто коло повноважень відокремленого підрозділу юридичної особи стосовно здійснення у господарському суді повноважень сторони у справі від імені цієї особи визначається установчими документами останньої, положенням про відокремлений підрозділ, яке затверджено юридичною особою, або довіреністю, виданою нею ж у встановленому порядку керівникові цього підрозділу. При цьому стороною у справі є юридична особа, від імені якої діє відокремлений підрозділ, і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу.