Постанова ВГСУ від 20.03.2017 року у справі №910/11408/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2017 року Справа № 910/11408/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді суддівКролевець О.А., Євсікова О.О., Самусенко С.С.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма"на рішенняГосподарського суду міста Києва від 21.09.2016та постановуКиївського апеляційного господарського суду від 21.12.2016у справі№910/11408/16 Господарського суду міста Києваза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма"доТовариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Квартал М"за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивачаОСОБА_4провизнання договору недійснимвід позивача:не з'явився,від відповідача:не з'явився,від третьої особи:не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційний центр "Сігма" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "БЦ Квартал М" про визнання недійсним договору зворотної фінансової позики від 03.09.2015.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.09.2016 року у справі № 910/11408/16 (суддя Зеленіна Н.І.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 21.12.2016 (колегія суддів у складі: Тарасенко К.В., Іоннікова І.А., Тищенко О.В.), у задоволені позовних вимог ТОВ "Інформаційний центр "Сігма" відмовлено в повному обсязі.

Не погодившись з вказаними судовими актами, ТОВ "Інформаційний центр "Сігма" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, як такі, що прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідачем подано відзив на касаційну скаргу, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову судів попередніх інстанцій залишити без змін.

Учасники судового процесу згідно з приписами ст. 1114 ГПК України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористались передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши згідно з ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових актах, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 03.09.2015 між ТОВ "Інформаційний центр "Сігма" (позичальник) та ТОВ "БЦ Квартал М" (позикодавець) укладено договір зворотної фінансової позики, відповідно до якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику безпроцентну зворотну фінансову позику (надалі - позика) у розмірі, визначеному у п. 2.1. даного договору, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений даним договором строк.

Згідно з п.п. 2.1. договору сума позики становить 837 069,28 грн.

Позикодавець зобов'язаний надати позику протягом 25-ти банківських днів з моменту підписання даного договору. Позика надається позичальнику у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позичальника. Днем надання позики вважається день зарахування суми позики на рахунок позичальника (п.п. 3.1., 3.2., 3.3. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору строк надання позики до 31.12.2015.

Вказаний у п. 4.1. договору строк може бути продовжений за згодою сторін з обов'язковим складанням письмового документу. По закінченні строку, вказаного в п. 4.1. договору, позичальник зобов'язується протягом одного робочого дня з дати закінчення строку користування позикою повернути суму, вказану в п. 2.1. даного договору. Позика повертається у безготівковому порядку платіжним дорученням шляхом переказу необхідних коштів на розрахунковий рахунок позикодавця. Днем повернення позики вважається день зарахування суми позики на поточний рахунок позикодавця. (п.п. 4.2., 5.1. - 5.3. договору).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ "БЦ Квартал М" було надано ТОВ "Інформаційний центр "Сігма" грошові кошти за договором у загальному розмірі 837 063,28 грн.

ТОВ "БЦ Квартал М" 09.03.2016 звернулось до ТОВ "Інформаційний центр "Сігма" з претензією вих. № 05/03, у якій просило погасити заборгованість у розмірі 837 063,28 грн.

14.03.2016 ТОВ "Інформаційний центр "Сігма" було надано лист-відповідь вих. № 14-03/16 від 14.03.2016, в якому відповідач повністю підтвердив суму заборгованості за договором зворотної фінансової позики від 03.09.2015 та повідомив про намір виконати прострочені зобов'язання.

Предметом даного спору є вимога позичальника до позикодавця про визнання недійсним вказаного договору зворотної фінансової позики.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач посилався на те, що: спірний договір укладено директором позивача з перевищенням повноважень; договір не відповідає вимогам законодавства, оскільки укладений відповідачем без відповідного дозволу (ліцензії); договір укладено внаслідок зловмисної домовленості представника позивача з відповідачем.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено обставин, якими він обґрунтовує позовні вимоги.

Колегія суддів касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, враховуючи наступне.

Згідно з ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

У ст. 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Тобто, заявляючи позов про визнання недійсним договору, позивач має довести наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.