Постанова ВГСУ від 20.01.2016 року у справі №918/85/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 918/85/15

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого : Полянського А.Г.,

суддів: Кравчука Г.А., Мачульського Г.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2015у справі Господарського суду№ 918/85/15 Рівненської областіза позовомпрокурора м. Кузнецовська до1) Кузнецовської міської ради, 2) фізичної особи-підприємця ОСОБА_1провизнання недійсними рішень та договору

в судовому засіданні взяли участь представники:

прокурор відділу ГПУ Клюге Л.М., посв. № 014652 від 17.01.2013;відповідача-1: відповідача-2:не з'явились; ОСОБА_3, дов. № 39 від 18.01.2016; ОСОБА_4, дов. № 69 від 19.01.2016;

В С Т А Н О В И В:

У січні 2015 року прокурор м. Кузнецовська звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою, у якій просив визнати недійсними:

- пункт 1 рішення Кузнецовської міської ради (далі - Рада) № 668 від 28.12.2012 "Про затвердження Переліку об'єктів нерухомого майна комунальної власності, що підлягають приватизації у 2013 році до Міської програми приватизації нерухомого майна комунальної власності територіальної громади міста Кузнецовськ на 2011-2015 роки" в частині включення до переліку частини приміщень, нежитлової будівлі, виробничий будинок, виробничий корпус площею 71,3 кв.м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1;

- рішення Ради № 924 від 27.06.2013 "Про встановлення ціни продажу об'єктів комунального майна" в частині встановлення ціни продажу частини приміщення, торгових рядів вбудованих приміщень магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", які відчужуються шляхом викупу фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 (далі - Підприємець), а саме 82 331,00 грн.;

- договір про приватизацію комунального майна шляхом викупу (купівля-продаж 504/1000 частини нежитлових приміщень, торгові ряди вбудованих приміщень, магазин "ІНФОРМАЦІЯ_1"), укладений 26.07.2013 між Радою та Підприємцем (далі - Договір про приватизацію).

Позовні вимоги прокурор, посилаючись на норми Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Закону України "Про приватизацію державного майна", Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Закону України "Про доступ до публічної інформації" обґрунтовував тим, що приватизацію шляхом викупу частини приміщень, торгових рядів вбудованих приміщень магазину "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 72,5 кв.м за адресою: АДРЕСА_1 було проведено із неповним дотриманням встановленої законодавством процедури в частині визначення вартості невід'ємних поліпшень, визначення ринкової вартості майна, опублікування інформації про проведення приватизації, що призвело до продажу майна за нижчою ціною і ненадходження значної суми коштів до бюджету та є підставою для визнання рішень Ради у спірних частинах, а також спірного Договору про приватизацію недійсними.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 26.03.2015 (суддя Горплюк А.М.) в задоволенні позовних вимог прокурора відмовлено.

Вказане рішення мотивовано тим, що оскаржувані у спірній частині рішення Ради відповідають вимогам Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" і у справі відсутні належні та допустимі докази, які відповідно до ст. ст. 33, 34, 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) підтверджували б порушення прав або інтересів позивача, громади м. Кузнецовськ або держави в цілому. Окрім того судом встановлено, що предмет позову в частині оскарження рішення Ради від 28.12.2012 № 668 не перебуває у зв'язку з підставами його заявлення, оскільки стосується іншої частини приміщення, приватизованого іншою особою, що є самостійною підставою для відмови в позові у цій частині. Місцевий господарський суд, із посиланням на практику Європейського суду з прав людини, не знайшов також підстав і для визнання недійсним спірного договору про приватизацію.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 (колегія суддів: Павлюк І.Ю., Мамченко Ю.А., Юрчук М.І.) рішення Господарського суду Рівненської області від 26.03.2015 скасовано та прийнято нове рішення про задоволення позову.

Постанову прийнято з мотивів, викладених прокурором у позовній заяві. При цьому суд апеляційної інстанції виходив з того, що на момент прийняття рішення Ради від 28.12.2012 № 668 у Підприємця не було права на викуп об`єкта приватизації оскільки вона не була орендарем приватизаційного нерухомого майна площею 72,5 кв.м (за договором оренди - 79,2 кв.м). Матеріалами справи не підтверджено, що Підприємцем, на той момент, було здійснено поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від об`єкта оренди без завдання йому шкоди, в розмірі не менше 25 % ринкової вартості майна. При прийнятті рішення Ради від 07.06.2013 № 924 було неправомірно визначено ціну продажу об`єкта комунального майна, яке відчужується шляхом викупу. Вказані обставини за висновком суду апеляційної інстанції є також підставою для визнання недійсним спірного договору про приватизацію.

Підприємець звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.08.2015 та залишити в силі рішення Господарського суду Рівненської області від 26.03.2015. Викладені у касаційній скарзі вимоги Підприємець обґрунтовує посиланням на обставини справи, приписи ст. 9 Конституції України, ст. ст. 21, 215, 759, 763, 764 ЦК України, ст. ст. 42, 43, 33 ГПК України, ст. 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", ст. ст. 59, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", зазначаючи про невідповідність висновків суду апеляційної інстанції встановленим обставинам справи.

Інші особи, які беруть участь у справі, не скористались правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзиви на касаційну скаргу Підприємця до Вищого господарського суду України не надіслали, що не перешкоджає касаційному перегляду судового акту, який оскаржується.

У судовому засіданні 16.12.2015 розгляд справи було відкладено до 20.01.2016.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставини справи, застосування господарськими судами першої та другої інстанцій норм матеріального та процесуального права при прийнятті рішення та постанови, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга Підприємця підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Місцевим та апеляційним господарськими судами на підставі матеріалів справи встановлено, що:

- між Кузнецовським міським комунальним підприємством (далі - Підприємство) (орендодавець) та Підприємцем (орендар) 28.08.2007 було укладено договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади м. Кузнецовськ Рівненської області № 176, за яким орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування, терміном на 5 років, окреме індивідуально визначене нерухоме майно частину приміщення магазину № 5 "ІНФОРМАЦІЯ_1", загальною площею 79,2 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, що перебувало на балансі Підприємства, вартість якого визначена шляхом незалежної оцінки і становить 63 987,00 грн. (далі - Договір оренди). Договір оренди посвідчено державним нотаріусом Кузнецовської міської державної нотаріальної контори Рівненської області Ріцькою Г.І. та зареєстровано в реєстрі за № ІІ-1455;

- згідно з п. 2.1 Договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, зазначений договором, відповідно до акта прийому-передачі майна (додаток № 1). 28.08.2007 орендодавець передав, а орендар прийняв в користування нерухоме майно, що підтверджується відповідним актом приймання-передачі № 1;

- відповідно до п. 10.1 Договору оренди, він набирає чинності з 28.08.2007 і діє до 27.08.2012 включно. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місяця, він вважається продовженим на кожний наступний термін на тих самих умовах, які передбачені договором (п. 10.4 Договору оренди);

- в силу положень п. 10.6 Договору оренди, чинність даного договору припиняється внаслідок: закінчення строку, на який його будо укладено при наявності заяви хоча б однієї зі сторін про припинення даного договору; загибелі орендованого майна; достроково за взаємною згодою сторін або в судовому порядку; банкрутства орендаря; наявності заборгованості орендної плати понад три місяці з дати її внесення передбаченої цим договором;

- у вересні 2012 року, по закінченні строку дії Договору оренди, між сторонами було підписано Додаткову угоду № 1, якою погоджено продовжити строк його дії до 27.08.2022. Однак у зв'язку із відсутністю обов'язкового нотаріального посвідчення Додаткової угоди № 1 відповідно до ст. 654 ЦК України, вказана додаткова угода є нікчемною, а Договір оренди продовжив свою дію на строк, який був раніше встановлений (5 років) в порядку 10.4 Договору оренди;