Постанова ВГСУ від 20.01.2016 року у справі №914/930/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 914/930/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Барицької Т.Л.,розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк"на рішення та постановуГосподарського суду Львівської області від 23.04.2015 Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2015у справі№ 914/930/15 Господарського суду Львівської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал"доПриватного підприємства "Шива"простягнення 500000 грн.особа, якою подано апеляційну скаргу Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк"за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: не з'явилися

скаржника: Покоєвич А.О., дов. від 23.12.2013 № 2775

Бандирський А.С., дов. від 21.09.2015 № 1438/1615/05

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного підприємства "Шива" про стягнення 500000,00 грн. заборгованості за договором процентної позики № 2012/02-15 від 15.02.2012.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2015 у справі № 914/930/15 (суддя Цікало А.І.) позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного підприємства "Шива" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" 500000 грн. 00 коп. боргу та 10000 грн. 00 коп. судового збору.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Львівської області від 23.04.2015 у справі № 914/930/15, Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" звернулося до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2015 у справі № 914/930/15 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Марка Р.І., суддів Желік М.Б., Костів Т.С.) рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2015 у справі № 914/930/15 залишено без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" - без задоволення.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, Публічне акціонерне товариство "ВіЕс Банк" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 23.04.2015 та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 02.11.2015 у справі № 914/930/15, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, позивач посилається на порушення та неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Так, скаржник вказує на те, що судами попередніх інстанцій не були враховані умови тристоронньої Угоди про врегулювання погашення заборгованостей від 27.07.2012, згідно із якою термін повернення позики буде у будь-якому випадку пізнішою датою ніж термін повернення кредиту за кредитним договором, укладеним з банком. Також скаржник зазначає про те, що станом на дату звернення із позовом відповідачем була перерахована сума заборгованості у розмірі 500000,00 грн., стягнення якої є предметом позову у цій справі.

06.01.2015 до Вищого господарського суду України надійшли додаткові пояснення Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" до касаційної скарги, в яких зазначає про виконання відповідачем зобов'язання щодо сплати боргу у сумі 500000,00 грн. до моменту звернення позивача із позовом у цій справі, у зв'язку із чим вважає, що суд першої інстанції порушив норми ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, задовольнивши позову внаслідок визнання позову відповідачем без врахування того, що такі дії відповідача порушують права і охоронювані інтереси ПАТ "ВіЕс Банк" та відповідачем визнано позов, заборгованість за яким була ним сплачена.

До Вищого господарського суду України надійшов відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" на касаційну скаргу, в якому позивач просить оскаржувані судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак відповідач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових актів, вважає касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи, 15.02.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія з управління активами "Оптіма-Капітал" (далі - позикодавець) та Приватним підприємством "Шива" (далі - позичальник) було укладено договір процентної позики № 2012/02-15 (далі - договір), відповідно до умов якого позикодавець зобов'язується надати позичальнику грошові кошти для будівництва об'єкту за адресою м. Львів, вул. Зубрівська, 38, у розмірі, визначеному договором, а позичальник зобов'язується прийняти та повернути їх позикодавцю у визначений договором строк, а також сплатити проценти за весь термін користування позикою в розмірі та в строк, встановлені договором (п. 1.1 договору).

Згідно із пунктами 2.1. - 2.3 договору сума позики за договором становить 4000000,00 грн. Позикодавець може надавати суму позики в повному обсязі так і частинами. За договором позичальник зобов'язаний сплачувати проценти в розмірі 1% річних від суми фактично наданої позики (або її частини, з урахуванням п. 2.3 договору) з дня фактичного надання до дня фактичного повернення позики. День фактичного повернення позики (її частини) визначається згідно п. 5.3 договору. У разі дострокового повернення частини позики проценти продовжують сплачуватись виходячи з неповерненої суми.

Суди першої та апеляційної інстанції з'ясували, що сторонами були укладені додаткові угоди про внесення змін і доповнень до Договору позики, а саме:

- Додатковою угодою від 29.12.2012 сторони вирішили змінити п. 2.2 та викласти його в наступній редакції: "п. 2.2. За цим договором позичальник зобов'язаний з 01.01.2013 сплачувати проценти в розмірі 25% річних від суми фактично наданої позики (або її частини, з урахуванням п.2.3 договору) з дня фактичного надання до дня фактичного повернення позики. День фактичного повернення позики (її частини) визначається згідно п. 5.3 договору)";

- Додатковою угоду від 27.06.2013 сторони вирішили змінити п. 2.1 договору та викласти його в наступній редакції: "2.1. Сума позики за договором становить 6000000,00 грн. Позикодавець може надавати суму позики в повному розмірі так і частинами.";

- Додатковою угодою від 24.07.2013 змінено п. 2.1 договору та викладено його в наступній редакції: "2.1. Сума позики за договором становить 8000000,00 грн. Позикодавець може надавати суму позики в повному розмірі так і частинами.";

- Додатковою угодою від 01.12.2013, викладено новій редакції п. 2.2 договору, а саме: "п. 2.2. За цим договором позичальник зобов'язаний з 06.11.2013 сплачувати проценти в розмірі 27 % річних від суми фактично наданої позики (або її частини, з урахуванням п. 2.3 договору) з дня фактичного надання до дня фактичного повернення позики. День фактичного повернення позики (її частини) визначається згідно п. 5.3 договору).";

- Додатковою угодою від 01.08.2014, сторони погоди змінити п. 2.2 договору та викласти його в наступній редакції: "п. 2.2. За цим договором позичальник зобов'язаний з 06.11.2013 сплачувати проценти в розмірі 1% річних від суми фактично наданої позики (або її частини, з урахуванням п. 2.3 договору) з дня фактичного надання до дня фактичного повернення позики. День фактичного повернення позики (її частини) визначається згідно п.5.3 договору)."

Відповідно до п. 4 договору, остаточною датою повернення позики є 03.06.2015.

Згідно із п. 5.1 договору позичальник зобов'язаний повернути суму позики (або неповернену її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, встановленого в п. 4.1 договору.