Постанова ВГСУ від 20.01.2016 року у справі №913/421/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2016 року Справа № 913/421/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Іванової Л.Б. (доповідач) Гольцової Л.А., Барицької Т.Л.,розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит"на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2015у справі№ 913/421/15 Господарського суду Луганської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит"доУправління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській областіпростягнення 68068,91 грн.за участю представників сторін:

позивача: не з'явилися

відповідача: Федорова О.А., дов. від 16.11.2015 № 3

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовом до Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області про стягнення 68068,91 грн. у рахунок відшкодування майнових збитків, завданих неналежним виконання зобов'язань за договором № 10-М/633 від 31.12.2013.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 27.08.2015 у справі № 913/421/15 (суддя Ворожцов А.Г.) позов задоволено; стягнуто з Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" майнові збитки у розмірі 68068,91 грн. (відповідно до умов договору № 10-М/633 від 31.12.2013) та судовий збір у розмірі 1827,00 грн.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2015 (колегія суддів у складі: головуючого судді Стойка О.В., суддів Бойченка К.І., Колядко Т.М.), рішення Господарського суду Луганської області від 27.08.2015 у справі № 913/421/15 скасовано; прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись із постановою суду апеляційної інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" звернулося до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2015, рішення Господарського суду Луганської області від 27.08.2015 у справі № 913/421/15 залишити в силі.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, позивач посилається на порушення та неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Скаржник вказує на те, що відповідачем не в повному обсязі було виконано умови договору та основні функції, передбачені діючим законодавством, а також не було доведено відсутності вини у порушенні зобов'язання.

До Вищого господарського суду України надійшли заперечення Управління державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області на касаційну скаргу, в яких відповідач просить постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін, касаційну скаргу без - задоволення.

Сторони згідно з приписами статті 111-4 Господарського процесуального кодексу України були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак позивач не скористався передбаченим законом правом на участь у перегляді справи в суді касаційної інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового акту, вважає касаційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено господарським судом апеляційної інстанції та підтверджується матеріалами справи, 31.12.2013 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Свердловантрацит" та Управлінням державної служби охорони при Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області було укладено договір про охорону об'єкту Державною службою України № 10-М/633 (далі - Договір), відповідно до умов якого відповідач здійснює державну охорону об'єктів охорони, що належать позивачу, а також матеріальних цінностей, що в них знаходяться, а позивач - своєчасно здійснює оплату послуг позивача на умовах і в порядку, встановлених цим Договором (п. 1.1 Договору).

Як передбачено п. 7.1.1 Договору, відповідач несе майнову відповідальність за прямі збитки, спричинені майну позивача внаслідок розкрадання шляхом крадіжки, грабежу або розбою, знищення або псування матеріальних цінностей (у тому числі шляхом підпалу) сторонніми особами, які проникли до об'єкту охорони, через неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за цим договором.

Згідно із п. 7.1.3 Договору при наявності письмової заяви позивача про заподіяні збитки повноважні представники відповідача зобов'язані брати участь у визначенні розміру цих збитків.

За змістом абз. 2 п. 7.1.4 Договору розмір збитків має бути підтвердженим відповідними документами та розрахунками вартості викрадених, знищених або пошкоджених цінностей, грошових коштів, складеними за участю відповідача та звіреними бухгалтерськими даними на день події.

Підпунктами "в", "м" п. 7.1.6 Договору визначено, що відповідач не несе майнової відповідальності за майнові збитки, заподіяні позивачу при групових порушеннях громадського порядку або в масових заворушеннях, а також за збитки, розмір яких визначено позивачем самостійно, без повідомлення відповідачу про час визначення розмірів збитків.

Відповідно до п.п. 9.1, 9.2 Договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання своїх обов'язків за цим Договором, якщо таке невиконання сталося внаслідок дії обставин непереборної сили, що виникли після укладання даного Договору незалежно від волі сторін. Під обставинами непереборної сили слід розуміти надзвичайні ситуації природного, техногенного, воєнного та соціально-політичного характеру, включаючи видання нормативно-правових актів уповноваженими державними органами, що перешкоджають належному виконанню сторонами зобов'язань, передбачених цим Договором.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та не заперечується сторонами, під час чергування працівників відповідача 06.05.2014 в період часу з 02-10 год. по 03-30 год. на території складів №№ 5, 6, 7 та 8, які знаходяться на території виробничих споруд № 45 відокремленого підрозділу "УМТП" підприємства позивача, був здійснений озброєний напад групою невстановлених осіб, внаслідок чого було викрадено вибухову речовину амоніт 6 ЖВ.

Створеною 06.05.2014 комісією, у складі якої були працівники підприємства позивача та інспектор Свердловського МВ ГУМВС України в Луганській області, було проведено зняття залишків вибухових матеріалів та встановлений факт викрадення 1248 кг амоніту 6 ЖВ внаслідок озброєного нападу, про що складені акти огляду складів та інвентаризації.

Акт інвентаризації від 06.05.2014 представником відповідача не підписаний.

На підставі інформації, що вказана у Спецповідомленні від 06.05.2014, наданому відповідачем до Департаменту Державної служби охорони, суд апеляційної інстанції визначив, що на момент скоєння злочину об'єкти позивача охороняв наряд Краснодонського МВ УДСО у кількості 4 осіб; під час чергування невідомі озброєні особи у кількості приблизно 20 осіб, погрожуючи зброєю та обстрілом із кулемета та гранатомета, проникли на склади вибухових речовин, загрузили вибухівку у вантажні автомобілі, відібрали табельну зброю у міліціонерів та зникли.

Апеляційним господарським судом з'ясовано, що 08.05.2014 позивач звернувся до Свердловського МВ ГУМВС України в Луганській області із заявою (повідомленням) за вих. № 12/48 про кримінальне правопорушення, яка була зареєстрована в Єдиному реєстрі досудових розслідувань та за якою розпочате досудове розслідування, що підтверджується довідкою від 08.05.2014 за вих. № 52/9043 про прийняття та реєстрацію заяви.

Предметом позову у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 68068,91 грн. майнових збитків через викрадення вибухової речовини зі складів позивача, що знаходились під охороною працівників відповідача.

Вирішуючи спір по суті, місцевий господарський суд виходив з того, що внаслідок бездіяльності відповідача, яка полягала у неналежному виконанні зобов'язань за договором і спричинила викрадення вибухівки зі складу позивача під час здійснення ним охорони цього об'єкту, позивачеві були спричинені збитки на суму вартості викраденого майна у розмірі 68068,91 грн.

Враховуючи недоведеність відповідачем відсутність його вини у заподіянні збитків, місцевий господарський суд дійшов висновку про задоволення позову.