Постанова ВГСУ від 20.01.2015 року у справі №918/1404/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року Справа № 918/1404/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Демидової А.М. (доповідач у справі),суддів:Ємельянова А.С., Прокопанич Г.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер"на рішення та постанову господарського суду Рівненської області від 15.10.2014 р. Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 р.у справі№ 918/1404/14 господарського суду Рівненської областіза позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер"простягнення 40 000,00 грн.,за участю представників: від позивача не з'явивсявід відповідачане з'явився

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче підприємство "Укрзахідавтоспецмаш" (далі - ТОВ "ВП "Укрзахідавтоспецмаш") звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волинь-Шифер" (далі - ТОВ "Волинь-Шифер") про стягнення суми попередньої оплати в розмірі 40 000,00 грн.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 15.10.2014 р. у справі № 918/1404/14 (суддя Романюк Р.В.) позов ТОВ "ВП "Укрзахідавтоспецмаш" задоволено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 р. (колегія суддів у складі: Юрчук М.І. - головуючий, Крейбух О.Г., Саврій В.А.) рішення господарського суду Рівненської області від 15.10.2014 р. у справі № 918/1404/14 залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Рівненської області від 15.10.2014 р. та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 р. у справі № 918/1404/14, ТОВ "Волинь-Шифер" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, у якій просить суд скасувати повністю оскаржувані судові акти та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що оскаржувані рішення та постанова прийняті з порушенням норм матеріального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.12.2014 р. колегією суддів у складі: Демидової А.М. - головуючого (доповідач у справі), Воліка І.М., Ємельянова А.С. прийнято зазначену касаційну скаргу ТОВ "Волинь-Шифер" до касаційного провадження та призначено її розгляд у судовому засіданні на 20.01.2015 р. о 10 год. 50 хв.

19.01.2015 р. до Вищого господарського суду України надійшло клопотання ТОВ "Волинь-Шифер" про розгляд касаційної скарги за відсутності представника відповідача у зв'язку із неможливістю забезпечити явку повноважного представника у судове засідання.

Розпорядженням секретаря першої судової палати Вищого господарського суду України від 20.01.2015 р. № 02-05/7 для розгляду справи № 918/1404/14 сформовано колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Демидова А.М. (доповідач у справі), судді Ємельянов А.С., Прокопанич Г.К.

Учасники судового процесу, згідно з приписами ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак не скористалися передбаченим законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 27.09.2013 р. між ТОВ "ВП "Укрзахідавтоспецмаш" (Покупець) та ТОВ "Волинь-Шифер" (Продавець) було укладено договір № 13-09/27-2 (далі - Договір).

За умовами п. 1.1 Договору Продавець зобов'язався продати та передати у власність Покупця навантажувачі, що були у вжитку, Львівського виробництва в/п 5 т моделі 40814 в кількості дві одиниці, а Покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар.

Відповідно до п. 4.1 Договору Покупець зобов'язався здійснити оплату за товар Продавцю згідно з виставленими рахунками та термінами, обумовленими в п. 2.1 Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору оплата 100% вартості товару проводиться Покупцем протягом п'яти банківських днів з моменту підписання даного договору.

Пунктами 3.1 та 3.2 Договору передбачено, що вартість товару складає 40 000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ. Продавець зобов'язаний передати товар у власність Покупцю протягом п'яти календарних днів після виконання Покупцем умов даного договору.

Як визначено у п. 2.2 Договору, товар має бути в робочому стані і відповідати технічним умовам експлуатації та ГОСТам. Товар повинен бути в комплектному стані (колеса та диски, вила, гідроциліндри підйому та нахилу, електрообладнання, гідравлічна система, силовий агрегат і т.д.).

Пунктом 8.1 Договору встановлено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2013 року, але в будь-якому випадку до повного його виконання.

Позивач перерахував відповідачу 40 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1059 від 01.10.2013 р. в сумі 20 000,00 грн. та № 1062 від 01.10.2013 р. у сумі 20 000,00 грн., проте обумовлений у Договорі товар не отримав.

10.07.2014 р. позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 014-07/10-1 з вимогою повернути перераховані 40 000,00 грн.

Однак, як встановив апеляційний господарський суд, у задоволенні вказаної претензії відповідачем було відмовлено у зв'язку з її необґрунтованістю та невідповідністю умовам договору від 27.09.2013 р.

Згідно з ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.