Постанова ВГСУ від 20.01.2015 року у справі №910/12723/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2015 року Справа № 910/12723/14 Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. - головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Харченко В.М.

розглянув касаційну скаргу державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт", м. Полтава

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014

зі справи № 910/12723/14

за позовом державного підприємства "Полтавське управління геофізичних робіт", м. Полтава (далі - Підприємство)

до відповідача державного геофізичного підприємства "Укргеофізика", м.Київ

про визнання правочину удаваним.

Судове засідання проведено за участю представників:

позивача - Солодун С.В.; Удоєва Л.Д.;

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2014 року Підприємство звернулося з позовом, згідно з яким просило визнати удаваним договір від 25.03.2013 № 29/03/49-13, який укладений сторонами зі справи.

Рішенням господарського суду міста Києва від 18.09.2014 у справі № 910/12723/14 (суддя Головатюк Л.Д.), яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.11.2014 (колегія суддів у складі: суддя Кропивна Л.В. - головуючий, судді Смірнова Л.Г. і Чорна Л.В.), у позові відмовлено.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить скасувати рішення суду першої інстанції від 18.09.2014, постанову апеляційного суду від 19.11.2014 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. Скарга мотивована тим, що судові рішення попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України не знаходить підстав для задоволення касаційної скарги.

Відповідного висновку суд дійшов на підставі такого.

Як встановлено судами, 25.03.2013 Підприємством та відповідачем був укладений договір № 29/03/49-13, предметом якого сторони визначили, що з метою економії матеріально-технічних ресурсів сторін, відповідно до умов договору, сторони зобов'язуються спільно діяти для виконання промислово-геофізичних робіт у свердловинах, у тому числі прострілювально-вибухових робіт. У випадку наявності замовлення на виконання промислово-геофізичних робіт у однієї із сторін, дана сторона виступає замовником, а інша виконавцем.

Згідно з п.2.1 договору Підприємство надає замовлення на повне або часткове (відповідно до необхідності) виконання промислово-геофізичних робіт, у тому числі прострілювально-вибухових робіт у свердловинах, у присутності керівника вибухових робіт та підривника; відшкодовує виконавцю вартість фактично використаних матеріалів, перфораційних систем та інші витрати пов'язані з безпосереднім виконанням робіт та своєчасно оплачує виконані роботи.

Відповідно до п.2.2 договору відповідач забезпечує якісне і своєчасне виконання робіт у відповідності до замовлення, згідно з діючими інструкціями і вимогами; по завершенню виконання робіт, надає Підприємству складений та підписаний зі своєї сторони акт приймання-передачі виконаних робіт.

Пунктом 3.1 договору сторони визначили, що сума договору складає 421 915,20 грн., у тому числі ПДВ 70 319,20 грн.

Згідно з п.4.1 договору передача-прийняття обсягів виконаних робіт здійснюється на підставі актів-нарядів за фактично виконані роботи.

Відповідно до п.7.1 договору він набирає чинності з моменту його підписання і діє у частині виконання і здачі робіт до 31.12.2013 включно, а у частині розрахунків до повного виконання зобов'язань.

Судами також встановлено, що відповідно до акта виконаних робіт від 08.04.2013 відповідач виконав роботи, які були обумовлені договором, а Підприємство претензій стосовно виконання прострілювально-вибухових робіт до відповідача не мало.

Наполягаючи на задоволенні позовних вимог, Підприємство вказувало на те, що на момент виконання прострілювально-вибухових робіт було з'ясовано, що працівники відповідача не мають відповідного допуску на виконання цих робіт та не пройшли відповідні навчання, а тому виконувати роботи, які обумовлені договором, відповідач не може. При цьому Підприємство зазначало про те, що відповідач здійснив лише поставку прострілювально-вибухових матеріалів, а взяті на себе договірні зобов'язання не виконав, тобто, на думку позивача, спірний договір у відповідності до вимог статті 235 ЦК України є удаваним, оскільки фактично між сторонами відбувся договір поставки.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилався на безпідставність заявлених Підприємством вимог, оскільки згідно з відповідним актом роботи були виконані.

Сукупності встановлених у справі обставин суди попередніх інстанцій дали належну оцінку і дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання договору удаваним.

При цьому суди правильно виходили з того, що Підприємство всупереч ст.ст.33, 34 ГПК України не подало відповідних доказів на підтвердження того, що сторони при укладанні спірного договору діяли для приховування іншого правочину, а невиконання однією із сторін своїх договірних зобов'язань не є підставою для визнання договору удаваним.