ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2016 року Справа № 910/9223/16
Вищий господарський суд у складі колегії суддів:головуючого суддіЄвсікова О.О.,суддівКартере В.І., Кролевець О.А.,розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 25.10.2016 (головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Іоннікова І.А., Тищенко А.І.)на рішенняГосподарського суду міста Києва від 12.07.2016 (суддя Демидов В.О.)у справі№ 910/9223/16 Господарського суду міста Києваза позовомПублічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ"доПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"простягнення 73.436,64 грн.,за участю представників: позивачаКокошко В.А.,відповідачаГромніцький Ю.П.,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.07.2016 у справі №910/9223/16, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.10.2016, позов задоволено повністю: стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на користь Публічного акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" 28.226,66 грн. пені, 17.118,68 грн. 3% річних, 28.091,30 грн. інфляційних збитків та судовий збір в розмірі 1.378,00 грн.
Не погоджуючись із зазначеними рішенням та постановою, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду та постанову апеляційного суду в частині задоволення позовних вимог про стягнення пені скасувати і прийняти в цій частині нове рішення, яким в позові відмовити.
Вимоги та доводи касаційної скарги мотивовані тим, що судами попередніх інстанцій було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема ст. 551, 617 ЦК України, 218, 233 ГК України, ст. 4, 4-2, 83 ГПК України. Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій при вирішенні спору безпідставно не зменшили розмір пені, заявленої до стягнення, хоча мали так вчинити з огляду на відсутність вини відповідача.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111-4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Колегія суддів, обговоривши доводи касаційної скарги, заслухавши представників учасників судового процесу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між Публічним акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" (далі - газорозподільне підприємство) та Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - замовник) укладено Договір на розподіл природного газу № 14-68-ТБ від 30.01.2014.
Пунктами 2.1, 2.2 Договору встановлено, що газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014 році надати замовнику послуги з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів (далі - пункт призначення) відповідно до актів розмежування балансової належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін, а замовник зобов'язується сплатити вартість послуги у розмірі, строки та порядку, передбачені умовами договору.
Пунктом 3.1 Договору визначено, що договірні обсяги транспортування природного газу замовника ГРМ визначаються в додатку № 1 до договору.
Відповідно до 5.1 Договору розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу розподільними трубопроводами за 1000 куб. м, встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.
Загальна сума договору складається з місячних сум вартості планових обсягів транспортування природного газу ГРМ газорозподільним підприємством замовнику (п. 5.4 Договору).
Згідно з п. 5.5 Договору оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу на період передоплати, визначеної сторонами в договорі. Сума платежу попередньої оплати розраховується як добуток тарифу, визначеного на наступний період передоплати, на плановий обсяг природного газу по кожному об'єкту замовника або його споживача, заявленого на наступний період передоплати. У разі відсутності інформації про тариф на наступний період передоплати до дня здійснення попередньої оплати замовник розраховує суму платежу за тарифом, що діяв у попередньому місяці.
У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
У випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, у якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (п. 5.6 Договору).
Остаточний розрахунок замовник за виконані послуги з розподілу природного газу ГРМ здійснюється після отримання замовником повних (100%) розрахунків за використаний газ підприємствами, що надають послуги з опалення та гарячого водопостачання бюджетним установам та організаціям.
Пунктом 11.1 Договору встановлено, що договір набирає чинності з дня його підписання, скріплення підписами уповноважених представників сторін, печатками та поширює свою дію на відносини сторін, що склалися з 01.01.2014, і діє в частині надання послуг до 31.12.2014, а в частині проведення розрахунків за надані газорозподільним підприємством послуги - до повного виконання замовником своїх зобов'язань.
Додатковою угодою від 03.12.2014 № 1 до Договору сторони погодили обсяги транспортування природного газу замовнику, а також продовжили строк дії договору - до 31.12.2015.
Позивач умови Договору виконав у повному обсязі: за період з січня 2014 року по квітень 2015 року надав відповідачу послуги з транспортування газу газорозподільними мережами на загальну суму 11.771.179,22 грн., що підтверджується актами наданих послуг з транспортування газу ГРМ, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками товариств.
Відповідач, який є гарантованим постачальником, свої зобов'язання за Договором № 14-68-ТБ від 30.01.2014 виконав неналежним чином, оплатив надані послуги з порушенням строку, внаслідок чого позивачем була нарахована пеня у розмірі 28.226,66 грн., 3% річних у розмірі 17.118,68 грн. та інфляційні втрати у розмірі 28.091,30 грн.
Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 263 ГК України господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.
Господарсько-торговельна діяльність опосередковується господарськими договорами поставки, контрактації сільськогосподарської продукції, енергопостачання, купівлі-продажу, оренди, міни (бартеру), лізингу та іншими договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Частиною 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 1 ст. 193 ГК України).
Сервіси для юристів