Постанова ВГСУ від 19.10.2016 року у справі №917/33/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 917/33/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Ходаківської І.П.розглянувши матеріали касаційної скаргиЛубенської міської ради, м. Лубни, Полтавська обл.на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 рокуу справі господарського суду Полтавської областіза позовомЛубенської міської ради, м. Лубни, Полтавська обл.до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4, м. Лубни, Полтавська обл.простягнення 263 477, 71 грн.

за участю представників

позивача: Іващенко О.Г.,

відповідача: не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Лубенська міська рада звернулась до господарського суду Полтавської області з позовом до фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 (далі за текстом - ФОП ОСОБА_4.) про стягнення 263 477, 71 грн. збитків за користування з 02.02.2011 року по 28.07.2015 року без правоустановчих документів земельними ділянками, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,1697 га та АДРЕСА_2, площею 0,1531 га.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 25.04.2016 року залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 року у позові відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано недоведеністю позовних вимог щодо порушення прав позивача діями чи бездіяльністю відповідача, який є власником споруд та будівель, розміщених на спірних земельних ділянках, як фізична особа ОСОБА_4, а не як фізична особа - підприємець; крім того, позивачем розраховано збитки за період з 02.02.2011 року по 28.07.2015 року на підставі рішення Лубенської міської ради від 14.02.2014 року, яким затверджено Порядок визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства, який не має зворотної дії в часі.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Лубенська міська рада звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 року і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

ФОП ОСОБА_4 відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Полтавської області від 25.04.2016 року та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 року - скасувати і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідача згідно з приписами ст. 1114 ГПК України було належним чином повідомлено про день, час і місце розгляду касаційної скарги, однак він не скористався передбаченим процесуальним законом правом на участь у розгляді справи касаційною інстанцією.

Заслухавши пояснення представника позивача, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судові акти попередніх інстанцій - скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що громадянка України ОСОБА_4, маючи статус суб'єкта підприємницької діяльності з 1997 року (свідоцтво № 3543 про державну реєстрацію СПД від 31.07.1997 року), є власником нежитлових приміщень: 1) загальною площею 210, 6 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на цей об'єкт відповідач набув шляхом приватизації на аукціоні за Договором купівлі-продажу нерухомого майна № 129, посвідченого нотаріально 29.03.2005 року; 2) загальною площею 77, 7 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Право власності на цей об'єкт відповідач набув шляхом приватизації на аукціоні за Договором купівлі-продажу нерухомого майна № 130, посвідченого нотаріально 29.03.2005 року; 3) загальною площею 751, 4 кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_2. Право власності на цей об'єкт відповідач набув шляхом приватизації за викупом орендаря за Договором купівлі-продажу нерухомого майна № 215, посвідченого нотаріально 29.04.2009 року. До останньої дати приватний підприємець ОСОБА_4 зазначене приміщення орендувала на підставі Договору оренди нежитлового приміщення № 59 від 01.07.2005 року.

Після відповідного звернення набувача нерухомого майна, що розміщене по АДРЕСА_1 та орендаря нерухомого майна по АДРЕСА_2, рішенням Лубенської міської ради від 21.10.2005 року "Про вилучення, надання земельних ділянок, оформлення права користування земельними ділянками для потреб підприємствам, установам, організаціям та громадянам (в тому числі суб'єктам підприємницької діяльності)", приватному підприємцю ОСОБА_4 було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання договору оренди земельних ділянок: а) загальною площею 0,1697 га по АДРЕСА_1) загальною площею 0,1531 га по АДРЕСА_2; передано в оренду на 5 років земельні ділянки за зазначеними адресами у вищезгаданих розмірах за цільовим призначенням - землі іншої промисловості та землі комерційного використання.

Позивач, звертаючись до господарського суду з позовом про стягнення збитків, обґрунтовував свої вимоги тим, що по закінченню терміну дії Договорів оренди землі відповідач з клопотанням про продовження терміну їх дії не звертався; орендна плата до місцевого бюджету не вносилася, що підтверджується листом Лубенської ОДПІ ГУ Міндоходів у Полтавській області від 08.04.2015 року за № 209/9/16-18-15-02-35. За даними Управління Дерземагентства у Лубенському районі (лист від 10.04.2015 року за № 318-1602-0.6-1429/2-15) земельні ділянки за спірними адресами не зареєстровані; технічна документація із землеустрою, яка виготовлена на земельну ділянку по вул. Урицького, 1-а та 1-б землевпорядною організацією - ТОВ "Інвентземсервіс", належним чином не оформлена; відомостей щодо виготовлення технічної документації із землеустрою на земельну ділянку по АДРЕСА_2 немає.

28.07.2015 року комісією по визначенню збитків власникам та землекористувачам складено акт, відповідно до якого розмір збитків, нанесених ФОП ОСОБА_4 міському бюджету за користування земельними ділянками (по вул. Урицького, 1-а, 1-б, 2) без правоустановчих документів та не внесення плати за користування землею в період: з 02.02.2011 року по 28.07.2015 року становить 263 477, 71 грн., які підлягають стягненню з останньої відповідно до положень ст. ст. 93, 116, ч. 2 ст. 152, п. "д" ч. 1 ст. 156, ст. 157 Земельного кодексу України, п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, ст. ст. 26, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", постанови Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 "Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам" та рішення Лубенської міської ради від 14.02.2014 року, яким затверджено Порядок визначення та відшкодування територіальній громаді міста Лубни в особі Лубенської міської ради збитків, заподіяних внаслідок порушення вимог земельного законодавства.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог господарські суди попередніх інстанцій виходили з недоведеності належними та допустимими доказами фактичного користування земельними ділянками відповідачем після спливу строку дії Договорів оренди землі в 2011 році, а, отже, позивачем не доведено наявності всіх чотирьох складових елементів цивільного правопорушення для притягнення до відповідальності і відшкодування збитків та не враховано, що власником споруд та будівель на спірних земельних ділянках є ОСОБА_4 як громадянка України, а не як фізична особа - підприємець.

Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що такі висновки господарських судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Плата за землю справляється відповідно до закону.

За приписами ч. 1 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема, у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення ст. ст. 22, 1166 Цивільного кодексу України. Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків слід встановлювати усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини.