Постанова ВГСУ від 19.10.2016 року у справі №910/1611/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 910/1611/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіСибіги О.М.,суддівБакуліної С.В., Данилової М.В.розглянувши матеріали касаційної скаргиМіністерства оборони України, м. Київна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 рокуу справі господарського суду міста Києваза позовомМіністерства оборони України, м. КиївдоФілії Концерну "Техвоєнсервіс" "Центральний ремонтний завод засобів зв'язку", м. Київпростягнення 453 068, 52 грн.

за участю представників

позивача: Лисак Я.А.,

відповідача: Татарчук Р.О.

В С Т А Н О В И В:

Міністерство оборони України звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Центральний ремонтний завод засобів зв'язку" про стягнення штрафних санкцій у розмірі 453 068, 52 грн. за неналежне виконання умов Договору про закупівлю послуг за державні кошти № 294/15/146 від 24.07.2015 року.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року позов задоволено частково: присуджено до стягнення з філії Концерну "Техвоєнсервіс" "Центральний ремонтний завод засобів зв'язку" на користь Міністерства оборони України пеню за порушення пп. 1) п. 7.2 Договору в сумі 186 936, 76 грн., пеню за порушення пп. 2) п. 7.2 Договору в сумі 39 597, 50 грн. та судовий збір; в іншій частині позову - відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано тим, що відповідач в порушення умов Договору про закупівлю послуг за державні кошти № 294/15/146 від 24.07.2015 року у визначені строки послуги не надав та не повернув позивачу невикористані кошти, отримані від останнього в якості передоплати, а, отже, є таким, що прострочив виконання зобов'язання, а тому з урахуванням положень ст. ст. 525, 526, 837, 843, 846, 549, ч. 2 ст. 551, ст. 611 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 216, ч. ст. 218, ч. 1 ст. 230, ст. 231 Господарського кодексу України вимоги позивача щодо стягнення штрафних є правомірними; разом з тим, судами враховано заяву відповідача про зменшення штрафних санкцій та з огляду на приписи ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України зменшено розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій (пені, штрафу) на 50 %, оскільки стягнення пені у заявленому позивачем розмірі призведе до погіршення і так важкого фінансово-економічного стану відповідача і, як наслідок, до зростання заборгованості по виплаті заробітної плати працівникам, зростанню заборгованості по сплаті обов'язкових платежів до бюджету тощо.

Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, Міністерство оборони України звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог і в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Філією Концерну "Техвоєнсервіс" "Центральний ремонтний завод засобів зв'язку" відзиву на касаційну скаргу подано не було.

В судовому засіданні представник позивача просив касаційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду міста Києва від 05.04.2016 року та постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог і в цій частині прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, а представник відповідача проти доводів касаційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій - без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що 24.07.2015 року Міністерством оборони України (замовник) та філією Концерну "Техвоєнсервіс" "Центральний ремонтний завод засобів зв'язку" (виконавець) укладено Договір про закупівлю послуг за державні кошти № 294/15/146 (далі за текстом - Договір), за умовами якого виконавець зобов'язаний надати замовнику послуги з ремонтування та технічного обслуговування машин і устаткування спеціального призначення (33.12.2) (заводський ремонт за технічним станом станцій радіоперешкод Р-325М2 з проведенням регламентованого технічного обслуговування базового шасі) в термін за обсягом та цінами зазначеними в Специфікації надання послуг, яка є невід'ємною частиною Договору, а замовник зобов'язується прийняти надані послуги та оплатити їх на умовах та у порядку, визначеному згідно Договору.

Відповідно до п. 3.1 Договору ціна Договору становить 2 205 744 грн. за загальним фондом КПКВ 2101020/7 КЕКВ 2260, стаття 3630 кошторису Міністерства оборони України, в тому числі податок на додану вартість у розмірі 367 624 грн. відповідно до протоколу засідання комітету з конкурсних торгів Міністерства оборони України щодо визначення переможця та акценту пропозиції.

В п. 4.3 Договору передбачено, що замовник має право здійснювати попередню оплату у розмірі до 60 % вартості послуг згідно абз. 2 п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2014 року № 117 "Про здійснення попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти" (зі змінами), а виконавець у строк не пізніше терміну надання послуг, після отримання попередньої оплати, повинен надати замовнику документи, що підтверджують фактичне надання послуг або повернути невикористані кошти на рахунок замовника.

Згідно з п. п. 5.8, 5.11 Договору датою надання послуг виконавцем є: щодо виконання наданих послуг - дата затвердження акту приймання наданих послуг стосовно одиниці/чи групи виробів. Термін надання послуг - до 30.10.2015 року.

В п. 7.1 Договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність відповідно до законодавства та цього Договору.

За порушення строків виконання зобов'язання, за умовами п. 7.2 Договору, виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,2 % від граничної вартості ненаданих послуг (з ПДВ), за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з виконавця додатково стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості (пп. 1). При цьому, у разі неповернення замовнику залишку невикористаних коштів у строк, визначений п. 4.3 Договору, до виконавця застосовують штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутих коштів простроченого платежу. Штрафні санкції нараховуються за весь період прострочення (пп. 2).

У Специфікації надання послуг, що поставляється за Договором (Додаток № 1 до Договору № 294/15/146 від 24.07.2015 року), яка є невід'ємною частиною цього Договору, сторони узгодили найменування послуг, кількість одиниць, вартість послуг, термін надання послуг (до 30.10.2015 року).

Позивачем на виконання укладеного Договору здійснено повну передоплату за послуги з ремонтування та технічного обслуговування машин в сумі 2 205 744 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 294/165 від 03.09.2015 року та Актом звірки розрахунків (надання послуг) від 26.12.2015 року.

Відповідачем фактичне надання послуг здійснено з порушенням строків визначених у Специфікації (до 30.10.2015 року), що підтверджується Актами прийняття наданих послуг, а саме: Актом № 1 від 17.12.2015 року на загальну суму 551 436 грн., Актом № 2 від 17.12.2015 року на загальну суму 551 436 грн., Актом № 3 від 21.12.2015 року на загальну суму 551 436 грн., Актом № 4 від 25.12.2015 року на загальну суму 551 436 грн.

Несвоєчасне виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань стало підставою для нарахування позивачем відповідно до п. п. 7.1, 7.2 Договору штрафних санкції (пені та штрафу) за порушення строків надання послуг у розмірі 373 873, 52 грн. та пені за неповернення невикористаних коштів попередньої оплати у розмірі 79 195 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами.

З урахуванням встановлених господарськими судами попередніх інстанцій обставин справи здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Предметом спору у даній справі є стягнення штрафних санкцій (пені та штрафу) за неналежне виконання умов Договору про закупівлю послуг за державні кошти щодо строків ремонту переданих машин та повернення невикористаних коштів, а, отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших законодавчих актів, які регулюють спірні правовідносини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.