ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2016 року Справа № 908/1813/15-г Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Стратієнко Л.В. (доповідач)суддів Вовка І.В. Кондратової І.Д.за участі представників: позивача: відповідача: відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києві: Оборський Я.В. Купирьов М.Є. не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 15 серпня 2016 рокуза скаргоютовариства з обмеженою відповідальністю "ДПА"надії відділу державної виконавчої служби Оболонського районного управління юстиції у місті Києвіу справі№ 908/1813/15-гза позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль"дотовариства з обмеженою відповідальністю "ДПА"про стягнення 291 546, 97 грн
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 21.05.2015, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.07.2015 та постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2015 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" до товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА" задоволено та стягнуто з останнього 291 546, 97 грн заборгованість та 5 830,94 грн судового збору.
27.10.2015 Господарським судом Запорізької області видано наказ.
ТОВ "ДПА" звернулося до Господарського суд Запорізької області з скаргою, в якій просило визнати дії ВДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві щодо виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1813/15-г незаконними та скасувати постанови ВДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження ВП № 49354066 від 13.11.2015, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 49354066 від 13.11.2015, про стягнення виконавчого збору ВП № 49354066 від 19.11.2015, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 49354066 від 19.11.2015, про арешт коштів боржника ВП № 49354066 від 19.11.2015.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 24.06.2016 (суддя - Смірнов О.Г.) у задоволенні скарги відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 (головуючий - Будко Н.В., судді - Мартюхіна Н.О., М'ясищева А.М.) ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.06.2016 скасовано.
Скаргу ТОВ "ДПА" на дії державного виконавця ВДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві задоволено частково.
Визнано дії ВДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві щодо виконання наказу Господарського суду Запорізької області № 908/1813/15-г від 27.10.2015 незаконними.
Визнано недійсними постанови ВДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження ВП № 49354066 від 13.11.2015, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП № 49354066 від 13.11.2015, про стягнення виконавчого збору ВП № 49354066 від 19.11.2015, про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження ВП №49354066 від 19.11.2015, про арешт коштів боржника ВП №49354066 від 19.11.2015.
Стягнуто з ВДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві на користь ТОВ "ДПА" судовий збір.
В касаційній скарзі позивач - ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль", посилаючись на те, що постанова Донецького апеляційного господарського суду від 15.08.2016 є необґрунтована, неправомірна та прийнята з порушенням вимог ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження", просить її скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Запорізької області від 24.06.2016.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, на примусове виконання рішення 27.10.2015 Господарським суду Запорізької області було видано наказ.
ТОВ "Райффайзен Лізинг Аваль" звернувся до ВДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві для виконання вказаного наказу.
13.11.2015 державним виконавцем ВДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві була прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження № ВП 49354066, згідно з якої боржнику було надано семиденний строк з моменту винесення цієї постанови для виконання рішення суду та прийнята постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
У зв'язку з невиконанням боржником у наданий йому строк рішення господарського суду, 19.11.2015 державним виконавцем ВДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві була прийнята постанова про стягнення виконавчого збору в сумі 29 737,79 грн.
Також, 19.11.2015 державним виконавцем ВДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві на підставі ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" були прийняті постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про арешт коштів боржника у межах суми 297 377,91 грн.
Скасовуючи ухвалу місцевого суду та задовольняючи частково скаргу відповідача на дії ВДВС Оболонського районного управління юстиції у місті Києві, апеляційний суд виходив з того, що державним виконавцем в порушення п. 3.6.1. Інструкції про проведення виконавчих дій не було з`ясовано належне місце виконання рішення Господарського суду Запорізької області (83009 м. Донецьк, вул. Новоросійська, 9) і, що 13.11.2015 державним виконавцем було безпідставно прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 49354066 та інші постанови, а тому прийшов до висновку, що вказані постанови є недійсними.
Проте, погодитись з такими висновками апеляційного суду неможливо, виходячи з такого.
За ст. 124 Конституції України, ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", ст. 115 ГПК України передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України, після набрання ними законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на території України, виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".
Виконання рішення господарського суду, відповідно до ст. 116 ГПК України, провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.
Відповідно до вимог ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (ст. 6 Закону); вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (ст. 11 Закону).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчі дії проводяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. У разі якщо боржник є юридичною особою, то виконання провадиться за місцезнаходженням його постійно діючого органу або майна. Право вибору місця виконання між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії з виконання рішення на території, на яку поширюються їх функції, належить стягувачу.
Отже, аналіз вказаної статті дає можливість дійти висновку, що місце виконання судового рішення пов'язується законодавцем з фактичним місцезнаходженням постійно діючого органу боржника або його майна. Право вибору місця виконання належить стягувачу.
Сервіси для юристів