ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 жовтня 2016 року Справа № 904/6949/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді Губенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Іванової Л.Б.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця"на постанову відДніпропетровського апеляційного господарського суду 06.07.2016у справі Господарського суду№ 904/6949/15 Дніпропетровської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Запорізькій металургійний комбінат "Запоріжсталь"доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Державне підприємство "Донецька залізниця"простягнення штрафу
у судовому засіданні взяли участь представники:
- позивача Селезень Г.Ю.; Чепурна Л.В.;- відповідача - третьої особи Шляєв І.В.; повідомлений, але не з'явився;
ВСТАНОВИВ:
Публічне акціонерне товариство "Запорізькій металургійний комбінат "Запоріжсталь" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 153 307, 09 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог № 11/2058364 (АЮ) - т. 1 а. с. 139).
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2015 у справі № 904/6949/15 (суддя Золотарьова Я.С.) у позові відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі № 904/6949/15 (колегія суддів у складі: Орєшкіна Е.В. - головуючий суддя, судді Сизько І.А., Широбокова Л.П.) замінено відповідача Державне підприємство "Придніпровська залізниця" його правонаступником Публічним акціонерним товариством "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця". Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.11.2015 у справі № 904/6949/15 скасовано. Прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" на користь Публічного акціонерного товариства "Запорізький металургійний комбінат "Запоріжсталь" 91 378, 85 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу. В іншій частині у позові відмовлено.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі № 904/6949/15, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
Публічне акціонерне товариство "Запорізькій металургійний комбінат "Запоріжсталь" надало відзив на касаційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" залишити без задоволення, постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06.07.2016 у справі № 904/6949/15 залишити без змін.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Предметом даного спору є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про стягнення штрафу за несвоєчасну доставку вантажів у розмірі 153 307, 09 грн. на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.
Як встановлено судами попередніх інстанцій на адресу позивача у 2015 році здійснювались поставки вантажу залізничним транспортом за накладними №№ 33262007, 33262023, 33261991, 33397969, 33236423, 33244898, 42294173, 42442426, 42446377, 42429100, 42473231, 42465377, 42493155, 42537324, 42539056, 42537977, 42538009, 42538033, 42538017, 42529123, 42558619, 42558767, 42558551, 42556282, 42568451, 42556266, 42556365, 42549949, 42584987, 42584995, 44450328, 44502193, 44477826, 44532133, 44531267, 44588200, 44635332, 44664399, 45846938, 45939956, 45939865, 46297321, 46297065, 46297354, 46297362, 46297370, 46308722, 46297099, 46311114, 46411732, 46337010, 46337317, 46311031, 46405700, 46440483, 48533327, 49203995, 49466675, 49463946, 49463961, 49446990, 49446776, 49498306, 49441876, 49474539, 49474554, 49594500, 49617624, 49617632, 49649668, 49689862, 49689854, 49744873, 49745136, 49753494, 49633944, 49816689, 49842149, 49842180, 49843899.
Місцевий господарський суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що наявні у матеріалах справи накладні засвідчують факт укладення договору транспортного перевезення між ДП "Донецька залізниця" в якості перевізника та ТОВ "Метпромгруп", ПАТ "АКХЗ", ТОВ "Компанія "Максімет", ПАТ "ММК імені Ілліча", ТОВ "Атлас-2001", ТОВ "ПРОГРЕСС- МЕТ", ПАТ "Красноармійський динасовий завод", ДП "Нігинський кар'єр", в якості вантажовідправників; ні позивач, ні відповідач не є сторонами договору на перевезення вантажу; господарські зобов'язання сторін виникають безпосередньо з закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність (ч. 1 ст. 174 ГК України). Пославшись на ч. 3 ст. 313 ГК України, згідно із якою розмір штрафів, що стягуються з перевізників за прострочення в доставці вантажу, визначається відповідно до закону, суд першої інстанції вказав, що така норма є спеціальною для спірних правовідносин, та оскільки предметом даного спору є стягнення з перевізника (залізниці) штрафу за прострочення в доставці вантажу, а відповідний закон, який би встановлював розмір такого штрафу, відсутній, договір між сторонами щодо спірних правовідносин не укладено, та дійшов висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову.
Разом з тим, апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення місцевого господарського суду, прийшов до протилежного висновку - про наявність підстав для часткового задоволення позову, з яким погоджується колегія суддів суду касаційної інстанції, з огляду на таке.
У роз'ясненні президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" зазначено, що відносини, пов'язані з діяльністю транспорту, у тому числі залізничного, регулюються Законом України "Про транспорт", іншими актами законодавства України.
Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності залізничного транспорту загального користування визначено Законом України "Про залізничний транспорт".
Питання, пов'язані з укладенням та виконанням договору перевезення, у тому числі залізничним транспортом, регулюються статтями 908 - 928 ЦК України, статтями 306 - 315 ГК України.
Згідно із статтями 908 ЦК України, 306 ГК України загальні умови перевезення вантажів визначаються цими кодексами, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються у встановленому порядку.
Відповідно до статей 908 ЦК України, 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами.
Статут залізниць України (далі - Статут) згідно зі статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт", затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457, з подальшими змінами та доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України від 11.10.2002 № 1510 та від 25.12.2002 № 1973).
Статтею 5 Статуту на Міністерство транспорту України (далі - Мінтранс України, Мінтрансзв'язку України) покладено затвердження Правил перевезення вантажів, Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, а також інших нормативних документів.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
Отже, у вирішенні спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею, господарським судам необхідно керуватися: Законом України "Про транспорт"; Законом України "Про залізничний транспорт"; статтями 908 - 928 ЦК України, статтями 306 - 315 ГК України; Статутом; Правилами планування перевезень вантажів; Правилами приймання вантажів до перевезення; Правилами пломбування вагонів і контейнерів; Правилами оформлення перевізних документів; Правилами обчислення термінів доставки вантажів; Правилами користування вагонами і контейнерами; Правилами зберігання вантажів; Правилами видачі вантажів; Правилами переадресування вантажів; Правилами реалізації вантажів; Правилами розрахунків за перевезення вантажів; Правилами обслуговування залізничних під'їзних колій; Правилами перевезення вантажів з оголошеною вартістю; Правилами перевезення вантажів навалом і насипом; Правилами перевезення вантажів у вагонах відкритого типу; Правилами перевезення вантажів, які змерзаються; Правилами перевезення вантажів маршрутами відправника; Правилами перевезення вантажів у супроводі провідників відправників (одержувачів); Правилами перевезень швидкопсувних вантажів; Правилами перевезення тварин, птиці та інших вантажів, які підлягають державному ветеринарно-санітарному контролю; Правилами перевезення вантажів, які підлягають фітосанітарному контролю; Правилами перевезення вантажів у транспортних пакетах; Правилами перевезення вантажів в універсальних контейнерах; Правилами перевезень вантажів у спеціальних та спеціалізованих контейнерах відправників і одержувачів; Правилами перевезення вантажів дрібними відправками; Правилами перевезення вантажів залізничними лініями вузької колії; Правилами перевезення вантажів у прямому змішаному залізнично-водному сполученні; Правилами складання актів; Правилами заявлення та розгляду претензій, затвердженими наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 № 644 (з подальшими змінами і доповненнями), Правилами перевезення наливних вантажів (частина друга Правил перевезень вантажів, затверджених наказом Мінтрансу від 18.04.2003 № 299); Правилами реєстрації та експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених наказом Мінтрансзв'язку України від 28.09.2004 № 856; Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України - Тарифним керівництвом N 1, затвердженим наказом Мінтрансу України від 15.11.1999 № 551 (далі - Тарифне керівництво № 1); Правилами перевезення небезпечних вантажів, затвердженими 05.04.1996 на п'ятнадцятому засіданні Ради залізничного транспорту держав - учасниць СНД; іншими нормативними документами, затвердженими Мінтрансом (Мінтрансзв'язку) України у встановленому порядку.
Відповідно до статей 909 ЦК України, 307 ГК України, статті 22 Статуту за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.
Сервіси для юристів