Постанова ВГСУ від 19.10.2016 року у справі №904/3461/16

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року Справа № 904/3461/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді:Барицької Т.Л.,суддів:Губенко Н.М., Картере В.І.,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Троїцького сільського споживчого товариства Павлоградської райспоживспілкина ухвалу Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2016у справі№ 904/3461/16 господарського суду Дніпропетровської областіза позовомТроїцького сільського споживчого товариства Павлоградської райспоживспілкидоПавлоградської районної спілки споживчих товариствпровизнання частки у майні в судовому засіданні взяли участь представники:

- Троїцького ССТ Павлоградської райспоживспілки повідомлений, але не з'явився;

- Павлоградської районної спілки споживчих товариств Шаповал М.Г.;

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2016 у справі № 904/3461/16 (судді: Науменко І.М., Вечірко І.О., Кузнецов В.О.) відмовлено Троїцькому сільському споживчому товариству Павлоградської райспоживспілки (надалі позивач/скаржник) у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016 у даній справі.

Позивач, не погоджуючись із ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду, звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить ухвалу скасувати та поновити строки для направлення апеляційної скарги на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 13.07.2016 у справі №904/3461/16.

Усіх учасників судового процесу було належним чином повідомлено про час та місце розгляду даної справи, проте позивач (скаржник) не скористався своїм правом бути присутнім у судовому засіданні.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 11.08.2016, якою повернуто апеляційну скаргу Троїцькому сільському споживчому товариству Павлоградської райспоживспілки, мотивована тим, що пропущений строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, а клопотання про відновлення строку є необґрунтованим, апелянт не навів об'єктивних причин, незалежних від нього, що спричинили пропуск ним строку на апеляційне оскарження рішення.

Вищий господарський суд України не вбачає підстав не погодитися із судом апеляційної інстанції, з огляду на таке.

Згідно з пунктом 4 ч. 1 статті 97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається апеляційним господарським судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про поновлення цього строку або таке клопотання відхилено.

Відповідно до ч. 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно з ч. 4 ст. 85 ГПК України повне рішення повинно бути складено у строк не більше п'яти днів з дня проголошення вступної і резолютивної частини рішення.

Частиною 5 ст. 85 ГПК України визначено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення господарського суду у даній справі від 13.07.2016 було оформлено (складено повний текст) 15.07.2016, а відтак, як вірно встановив суд апеляційної інстанції, оскільки на нього не було подано апеляційної скарги, протягом встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку, рішення набуло законної сили 25.07.2016.

Статтею 87 ГПК України встановлено, що повне рішення надсилається сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Аналогічна позиція викладена і в постанові пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18.

Як встановив суд апеляційної інстанції та вбачається з матеріалів справи, представники сторін у даній справі були присутніми у судовому засіданні у суді першої інстанції, в тому числі й представник позивача Костенко А.П., про що свідчить протокол судового засідання від 13.07.2016, позаяк, виходячи із вказаних норм, надсилання судом першої інстанції примірника судового рішення не є обов'язком суду, а отримання представниками сторін відповідного примірника судового рішення відбувається за клопотання сторони про його видачу.

Судом апеляційної інстанції правомірно зазначено про те, що представник відповідача скористався своїм правом, передбаченим у ст. 87 ГПК України, на отримання примірника рішення місцевого господарського суду від 13.07.2016, про що свідчить наявне в матеріалах справи клопотання від 18.07.2016.

Натомість представник позивача чи сам позивач таким своїм правом не скористався, а в клопотанні про відновлення строку зазначив про те, що пропуск ним процесуального строку на апеляційне оскарження стався через отримання ним примірника рішення лише 01.08.2016. Проте, як встановив суд апеляційної інстанції, з чим погоджується суд касаційної інстанції, матеріали справи не містять доказів отримання представником позивача примірника судового рішення ані 01.08.2016, ані в будь-який інший день.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з положеннями п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу XII Господарського процесуального кодексу України" клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги з огляду на приписи статті 53 ГПК повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Касаційна інстанція зазначає, що поважними визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними і пов'язані з дійсними істотними труднощами для вчинення процесуальних дій.

Діюче процесуальне законодавство не допускає довільного, не обмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми ГПК України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок, з іншої.