Постанова ВГСУ від 19.08.2015 року у справі №924/1249/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Справа № 924/1249/14

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участі представників позивача Ю.Ваколюка (договір від 02.06.2015), Ю. Клименко (дов. від 02.06.2015), С. Полянської (дов. від 19.06.2014), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Горст і Компанія" на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 травня 2015 року у справі № 924/1249/14 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Горст і Компанія" до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський фінансовий дім" про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ: У серпні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Горст і Компанія" звернулося до Господарського суду Хмельницької області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Подільський фінансовий дім" про стягнення 23 494 грн 62 коп. основного боргу, 2 804 грн 39 коп. пені, 2 020 грн 04 коп. інфляційних втрат і 814 грн 43 коп. річних з підства неналежного виконання умов договору від 18 березня 2013 року № 41.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на відсутність боргу.

Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 24 грудня 2014 року позов задоволено в частині стягнення 23 494 грн 62 коп. основного боргу, 2 804 грн 39 коп. пені, 1 430 грн 27 коп. інфляційних втрат і 814 грн 43 коп. річних; у решті позову відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 26 травня 2015 року (судді І. Розізнана, О. Мельник, Г. Олексюк) рішення скасовано та в позові відмовлено з мотивів безпідставності вимог.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Горст і Компанія" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статей 655, 692, 693 Цивільного кодексу України, статей 32-34, 43 Господарського процесуального кодексу України та залишити в силі рішення.

Сторони належним чином були повідомлені про час і місце судового засідання, проте товариство з обмеженою відповідальністю "Подільський фінансовий дім" право на подання відзиву на касаційну скаргу не використало і його представник у судове засідання не з'явився.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Господарськими судами встановлено, що 18 березня 2013 року сторони уклали договір купівлі-продажу № 41 (далі - договір), згідно умов якого позивач зобов'язався передати обладнання та устаткування для тваринницьких ферм та комплексів, а відповідач - прийняти та сплатити кошти за товар на умовах договору.

Умовами договору сторони погодили, що товар може поставлятися партіями, відповідно до домовленості сторін; право власності на товар переходить до покупця з моменту 100 відсоткової оплати грошових коштів за товар, відповідно до умов даного договору; загальна ціна товару, що продається за цим договором, складається з суми цін всіх накладних або специфікацій, які погоджені сторонами, та є додатком до даного договору; покупець сплачує на розрахунковий рахунок продавця 100 відсотків вартості товару - протягом трьох днів з моменту з моменту отримання відповідного рахунку від продавця термін поставки товару складає 30 робочих днів з моменту надходження на розрахунковий рахунок продавця коштів, відповідно до пункту 2.4 даного договору; товар вважається прийнятим покупцем з моменту отримання видаткової накладної на цей товар (пункти 1.2, 1.3, 2.1, 2.4, 3.4, 3.5 договору).

Позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо оплати ціни товару згідно видаткових накладних від 27 червня 2013 року № 1486 на суму 16 767 грн, від 27 червня 2013 року № 1487 на суму 2 880 грн, від 9 липня 2013 року № 1591 на суму 8 100 грн, всього на 27 747 грн, та, ураховуючи часткову оплату в розмірі 4 252 грн 38 коп., просить стягнути з відповідача суму боргу в розмірі 23 494 грн 62 коп., пеню, інфляційні втрати та річні.

Відповідач заперечує поставку товару згідно видаткових накладних від 9 липня 2013 року № 1591 на суму 8 100 грн і від 9 липня 2013 року № 1589 на суму 43 920 грн і заперечує наявність боргу, посилаючись на попередню оплату згідно платіжних доручень від 18 березня 2013 року №№ 33, 34, від 9 квітня 2013 року № 40, від 31 травня 2013 року № 35, від 25 червня 2013 року № 60, від 11 липня 2013 року № 2 і від 11 грудня 2013 року № 49 на загальну суму 62 946 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, господарський суд виходив з того, що відповідач не виконав зобов'язання, унаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 23 494 грн 62 коп., яка підтверджується видатковими накладними, податковими накладними, рахунками на оплату по замовленню, дорученнями на тримання товару, рахунками заборгованості.

Апеляційний господарський суд з таким висновком не погодився.

За правилами статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Пунктом 3.3 договору сторони погодили, що комплектність та кількість товару, що передається покупцю, зазначається у видатковій накладній. При цьому, товар вважається прийнятим покупцем з моменту отримання видаткової накладної на цей товар (пункт 3.5 договору).

Як установлено апеляційним господарським судом, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 34 420 грн 62 коп., що підтверджується видатковими накладними від 27 березня 2013 року № 704 на суму 10 396 грн 20 коп., від 20 березня 2013 року № 638 на суму 2 550 грн, від 15 травня 2013 року № 1100 на суму 1 786 грн 44 коп., від 15 травня 2013 року № 1102 на суму 40 грн 98 коп., від 27 червня 2013 року № 1486 на суму 16 767 грн і від 27 червня 2013 року № 1487 на суму 2 880 грн.

Водночас, усупереч статтям 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, позивач не довів факт поставки товару згідно видаткових накладних від 9 липня 2013 року № 1591 на суму 8 100 грн і від 9 липня 2013 року № 1589 на суму 43 920 грн

Ураховуючи, що позивач поставив товар на суму 34 420 грн 62 коп., а відповідач здійснив попередню оплату за товар в сумі 62 946 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 26 травня 2015 року у справі № 924/1249/14 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Горст і Компанія" без задоволення.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець