ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2015 року Справа № 914/4321/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Божок В.С.- головуючого,
Костенко Т. Ф.,
Ходаківської І.П.,
розглянувши матеріали касаційної скарги ПП "ТІМ"на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 08.06.2015 у справіГосподарського суду Львівської областіза позовомПП "ТІМ"доПП "Ріал"провизнання недійсними додатків до договорів,
в судовому засіданні взяли участь представники:
позивача: Сколоздра В.Р. (дов. від 15.12.14),
відповідача: Батьков В.В. (дов. від 25.03.15),
ВСТАНОВИВ:
Рішенням від 24.02.2015 господарського суду Львівської області в задоволенні позову про визнання недійсними додатків до договорів грошової безпроцентної позики відмовлено.
Постановою від 08.06.2015 Львівського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з судовими рішеннями, ПП "ТІМ" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Відповідач подав до Вищого господарського суду України заперечення на касаційну скаргу, в яких просить залишити її без задоволення, а судові рішення - без змін.
Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до умов договорів грошової безпроцентної позики від 20.05.2014, від 11.06.2014, 18.06.2014, 01.07.2014 та 02.07.2014, укладених між ПП "Ріал" в особі директора Рапіти П.М. та ПП "ТІМ" в особі директора Хомяка Р.С., останньому надано фінансову підтримку (допомогу) на поворотній основі у вигляді грошових коштів в розмірі 40000,00 грн., 100000,00 грн., 100000,00 грн., 50000,00 грн. та 85000,00 грн.
Пунктом 3.1 договору позики від 20.05.2014 строк повного повернення позики встановлено в сім місяців з моменту надання суми позики, але не пізніше ніж 01.01.2015. Пунктами 2.2 договорів позики від 11.06.2014р., 18.06.2014, 01.07.2014 та 02.07.2014 передбачено, що строк, на який надається позика позичальнику, становить один календарний рік з моменту надходження грошових коштів на поточний рахунок позичальника.
Згідно розд. 7 договору позики від 20.05.2014 при простроченні повернення позики (її частини) позичальник сплачує штраф у розмірі 3% від неповерненої суми позики. При простроченні повернення позики (її частини) позичальник додатково до штрафу, передбаченого п. 7.1 цього договору, сплачує проценти в розмірі 3% річних, виходячи з неповерненої суми за весь час прострочення. При цьому позичальник зобов'язаний повернути суму позики (її неповернену частину у разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.
В пунктах 4.1 договорів позики від 11.06.2014, від 18.06.2014, від 01.07.2014 та від 02.07.2014 вказано, що у разі порушення своїх зобов'язань за договорами сторони несуть відповідальність, визначену чинним законодавством України та цими договорами.
Строк дії договору від 20.05.2014 - з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику і до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором. У випадку коли не пізніше ніж за 10 робочих днів до закінчення терміну дії цього договору жодна із сторін не заявила про його припинення, цей договір вважається продовженим на другий термін (п.п. 9.1, 9.3 договору).
Договори грошової безпроцентної позики підписані та скріплені печатками сторін.
На виконання зазначених вище договорів відповідачем перераховано позивачу 375000,00 грн. згідно платіжних доручень № 11 та № 116 від 21.05.2014, № 149 від 11.06.2014, № 153 від 18.06.2014, №174 від 01.07.2014, № 175 від 02.07.2014, № 182 від 08.07.2014 та № 183 від 10.07.2014.
Додатками № 1 від 30.05.2014 від 25.06.2014, 05.07.2014, 10.07.2014 до договору позики від 20.05.2014, від 20.05.2014, від 11.06.2014, від 18.06.2014, від 01.07.2014 та 02.07.2014 змінено строк повернення позики та встановлено його в 1 місяць з моменту надання суми позики, але не пізніше 20.06.2014, 11.07.2014, 18.07.2014, 01.08.2014 та 02.08.2014 відповідно, а також встановлено відповідальність позичальника у випадку порушення строку повернення позики, передбаченого п. 3.1 договорів, у вигляді штрафу в розмірі 40% від вчасно не повернутої суми позики та пені у розмірі двох облікових ставок НБУ за кожен день прострочення.
Звертаючись з позовом у даній справі, ПП "ТІМ" послалось на те, що шляхом укладення спірних додатків до договорів грошової безпроцентної позики одній зі сторін договорів (відповідачу) надано можливість стягувати з іншої сторони цих договорів (позивача) надмірні грошові суми в якості неустойки, що спотворило дійсне правове призначення неустойки, як виду забезпечення виконання зобов'язання, перетворивши його на інструмент невиправданого збагачення кредитора за рахунок боржника. Позивач вважає, що укладення оскаржуваних додатків до договорів грошової безпроцентної позики не забезпечувало досягнення будь-якої господарської мети, яка відповідає діяльності підприємства, а слугувало інструментом доведення позивача до стану неплатоспроможності.
Приймаючи оскаржувані рішення, суди попередніх інстанцій виходили з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав, з якими ст.ст. 203, 215 ЦК України пов'язує недійсність правочинів.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що висновки судів попередніх інстанцій прийнято без врахування усіх фактичних обставин справи.
За приписами ст. 43 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюються на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, для чого господарський суд створює їм необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. В частині 2 вказаної статті зазначено, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Сервіси для юристів