Постанова ВГСУ від 19.08.2015 року у справі №910/25307/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2015 року Справа № 910/25307/14

Вищий господарський суд України у складі колегії: головуючого, судді Кузьменка М.В., суддів Васищака І.М., Студенця В.І., за участі представників сторін О. Янчука (керівник), Д. Литвиненка (дов. від 12.01.2015), розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ікема" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 червня 2015 року у справі № 910/25307/14 за позовом приватного акціонерного товариства "Біофарма" до товариства з обмеженою відповідальністю "Ікема" про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ: У листопаді 2014 року приватне акціонерне товариство "Біофарма" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Ікема" про стягнення 69 880 грн основного боргу, 2 891 грн 70 коп. індексу інфляції, 689 грн 23 коп. річних, 8 385 грн 60 коп. пені та 2 800 грн процентів за користування грошовими коштами з підстав неналежного виконання умов договору від 10 січня 2013 року № ІК/БФ/100113.

Відповідач позов не визнав.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27 січня 2015 року позов задоволено в частині стягнення 69 880 грн основного боргу та 5 276 грн 42 коп. пені; у решті в позові відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 4 червня 2015 року (судді А. Тищенко, Ю. Михальська, В. Отрюх) рішення змінено: стягнуто 69 880 грн основного боргу, а в іншій частині позову відмовлено.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ікема" просить постанову скасувати з підстав неправильного застосування господарським судом статей 173, 193 Господарського кодексу України, статей 509, 525, 526, 530, 629, 693 Цивільного кодексу України, пункту 2 статті 83, частини третьої статті 101 Господарського процесуального кодексу України та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити в повному обсязі.

Приватне акціонерне товариство "Біофарма" проти доводів касаційної скарги заперечує і в її задоволенні просить відмовити.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Підставою позову позивач зазначає неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу від 10 січня 2013 року № ІК/БФ/100113, згідно з яким відповідач (продавець) зобов'язався здійснити поставку твердого жиру DUP PP, а позивач (покупець) - прийняти товар і сплатити його вартість. Специфікацію від 10 січня 2013 року сторони погодили поставку 2 000 кг товару на суму 148 880 грн і встановили, що розрахунки здійснюються на умовах 100 відсоткової попередньої оплати, строк поставки товару становить 10 банківських днів після надходження коштів на розрахунковий рахунок.

Позивач перерахував 148 880 грн, проте відповідач товар не поставив і повернув кредитору лише 79 000 грн і борг дорівнює 69 880 грн.

Задовольняючи позов у частині стягнення основного боргу та пені, господарський суд виходив з відсутності доказів поставки і повернення суми попередньої оплати в повному обсязі, а також відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченої пунктом 7.1 договору.

Здійснюючи перегляд рішення, апеляційний господарський суд, прийнявши додаткові докази, установив, що позивач перерахував відповідачу суму попередньої оплати за товар (148 880 грн ) на умовах іншого договору - від 11 квітня 2012 року № ІК/БФ/120411, проте погодився з висновком господарського суду про задоволення позову в цій частині; водночас, змінюючи рішення, зазначив, що вимога про стягнення пені не підлягає задоволенню, оскільки правовідносини між сторонами щодо повернення попередньої оплати виникли за договором від 11 квітня 2012 року № ІК/БФ/120411, а позовні вимоги заявлені з підстав невиконання відповідачем умов договору від 10 січня 2013 року № ІК/БФ/100113.

Отже господарський суд апеляційної інстанції, приймаючи рішення послався на обставини, які не зазначалися позивачем як підстава позову. Відповідно до правила пункту 2 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів і про це є клопотання заінтересованої сторони. Таке клопотання в матеріалах справи відсутнє і у апеляційного господарського суду не було підстав виходити за межі позовних вимог.

Неправильне застосування апеляційним господарським судом вимог статей 83 і 101 Господарського процесуального кодексу України зумовлює скасування постанови в даній справі та її передачу на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Ікема" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 4 червня 2015 року у справі № 910/25307/14 скасувати, справу передати на новий розгляд до Київського апеляційного господарського суду.

Головуючий, суддя М. В. Кузьменко Суддя І. М. Васищак Суддя В. І. Студенець