Постанова ВГСУ від 19.08.2014 року у справі №910/2732/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 910/2732/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Рогач Л.І. - головуючого, Бакуліної С.В., Коробенка Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт Плюс"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 23.06.2014у справі№ 910/2732/14 Господарського суду міста Києва за позовомПриватного підприємства "Україна.Бізнес.Безпека"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт Плюс"простягнення боргу в сумі 15401,47 грн.за участю представників: позивачаСидоренко Ю.В., дов. від 21.02.2014;відповідачаСидоренко В.А., дов. від 20.05.2014.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Україна.Бізнес.Безпека" звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ділайт Плюс" 15401,47 грн., посилаючись на невиконання відповідачем умов договору щодо оплати послуг з організації охорони об'єкта, приписи статей 525, 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідач відхилив позов, посилаючись на порушення позивачем умов договору, незабезпечення належної охорони об'єкту, з огляду на що його послуги у спірний період не можуть вважатися такими, що надані належним чином та у повному обсязі.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.04.2014 (суддя: Трофименко Т.Ю.) позов задоволено повністю; з відповідача стягнуто на користь позивача 15401,47 грн. основного боргу та 1827 грн. судових витрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2014 (судді: О.Ф.Синиця - головуючий, В.О.Зеленін, Б.О.Ткаченко) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з огляду на його законність та обґрунтованість.

Не погоджуючись з висновками господарських судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ділайт Плюс" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить ухвалені по справі судові рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, відповідач зазначив, що суди попередніх інстанцій порушили норми матеріального та процесуального права, а саме: всупереч положенням статті 35 Господарського процесуального кодексу України щодо звільнення від обов'язку доведення загальновідомих обставин не взяли до уваги факт неналежного виконання позивачем обов'язків за договором; не застосували статтю 615 Цивільного кодексу України щодо права сторони відмовитися від зобов'язання у разі його порушення іншою стороною; в порушення приписів статті 34 Господарського процесуального кодексу України в справі відсутні належні докази на підтвердження отримання відповідачем надісланого йому акта про приймання наданих послуг; не враховано, що за змістом умов договору та положень статті 530 Цивільного кодексу України строк оплати за спірний період позивач не надав доказів у підтвердження належного виконання ним зобов'язань за договором, в той час, коли оплаті підлягають надані послуги.

Позивач відзив на касаційну скаргу не надав; усно в судовому засіданні відхилив доводи касаційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість судових рішень.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представників сторін, присутніх у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підстав встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або перевіряти докази.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 24.03.2008 Приватним підприємством "Україна.Бізнес.Безпека" (позивач-виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт Плюс", Товариством з обмеженою відповідальністю "Ділайт Сіті" (замовники) укладено договір про надання охоронних послуг № 240308-1, відповідно до пункту 1.1. якого замовники доручають, а виконавець бере на себе зобов'язання по організації охорони на об'єктах замовників і матеріальних цінностей, що знаходяться в них, у порядку і на умовах, передбачених даним договором.

Згідно з пунктом 1.2. договору об'єктом охорони за даним договором виступають будівлі (приміщення) замовників, які розташовані на території з встановленими межами. Місце перебування кожного з охоронюваних об'єктів встановлюється в планах, що є невід'ємними частинами даного договору. Пунктом 1.3. договору визначені адреси охоронюваних об'єктів: Торгово-Виставковий Комплекс "Глобус", що знаходиться за адресами: м. Київ, Майдан Незалежності, м. Київ, Підземний Торговий Простір № 1, сектор "В", Майдан Незалежності, м. Київ, Підземний Торговий Простір № 1, сектор "А" та 2 (літера А), по вул. Інститутській.

Умовами пункту 5.1. договору передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за договором, замовники і виконавець несуть відповідальність у межах прямого дійсного збитку, заподіяного невиконанням або неналежним виконанням своїх зобов'язань за договором; за пунктом 2.7 договору порушення працівниками позивача умов договору та пунктів Інструкції по охороні об'єкта фіксується двостороннім актом.

Відповідно до пункту 4.1. договору вартість послуг виконавця узгоджується сторонами в протоколі (додатку № 1) узгодження договірної ціни, який є невід'ємною частиною цього договору; додатком № 1 до договору (протокол узгодження договірної ціни) сторони визначили, що відповідач щомісяця сплачує виконавцю вартість послуг в розмірі 8416грн. 70 коп. без ПДВ. 31.12.2009 сторонами підписано додаткову угоду № 5 до договору та протокол узгодження вартості додаткових послуг, за якими вартість щомісячних послуг з січня 2010 року складає 21002 грн. з ПДВ.

За змістом пункту 2.9. договору сторони щомісяця до 5 (п'ятого) числа кожного місяця, наступного за поточним, підписують акти про приймання робіт (послуг). Для цього виконавець направляє замовникам по чотири екземпляри таких актів, підписаних уповноваженою особою виконавця і скріплених його печаткою. При цьому, у випадку наявності у замовників заперечень, вони вправі направити мотивовану відмову від підписання акта виконавцеві, який зобов'язаний протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту направлення замовниками зазначеної мотивованої відмови оформити акт з врахуванням виявлених замовниками недоліків і направити в зазначений термін два екземпляри такого акта, підписаних уповноваженою особою виконавця і скріплених печаткою на повторне узгодження замовникові. Згідно з пунктами 4.3., 4.4. договору виконавець на підставі підписаного сторонами акта прийняття виконаних робіт (послуг) виставляє рахунок замовникам для оплати наданих послуг; замовники оплачують виконавцю рахунок не пізніше п'яти банківських днів з дати одержання.

В матеріалах справи наявний акт про надання послуг № 57 від 22.09.2013 на суму 15401 грн. 47 коп. з ПДВ, який відповідачем не підписано, а також рахунок № 57 від 22.09.2013 про сплату за надані послуги охорони у вересні 2013 року на суму 15401грн.47коп. з ПДВ.

Суди встановили, що 30.10.2013 акт № 57 від 22.09.2013 разом з рахунком № 57 від 22.09.2013 надіслані відповідачу рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується поштовою квитанцією № 7234 та описом вкладання у цінний лист від 30.10.2013; за змістом листа Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" від 16.06.2014 вих. № 33-5-У-638 зазначену кореспонденцію отримано представником відповідача за довіреністю Табачинською І.В., натомість, відповідач зазначений акт не підписав та не повернув позивачу.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 15401 грн. 47 коп., оскільки в порушення умов договору останнім не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг охорони за вересень 2013 року. Заперечуючи проти позову, відповідач вказав на відмову від оплати через дії працівників позивача в ніч з 21-22.09.2013, які зумовили неналежне виконання останнім зобов'язань за договором та пунктів Інструкції по охороні об'єкта, а саме: працівниками позивача не було вчинено дій для недопущення проникнення третіх осіб на об'єкт.

Розглянувши доводи відповідача щодо порушення позивачем умов договору в частині надання обумовлених ним послуг, суди також встановили, що відповідно до умов договору позивач здійснював організацію охорони, надавав необхідні консультації. Система, режим охорони об'єкта визначається підписаною сторонами Інструкцією з охорони Об'єкта, за змістом якої старший зміни в порядку внутрішньої служби підпорядковується начальнику Сбір та черговому адміністратору ТВК "Глобус" та під час несення служби виконує їх розпорядження. Пунктом 7. Інструкції по охороні об'єкта зазначено у випадку отримання доповіді з поста про виявлення нештатної ситуації, прибути на пост; після визначення обстановки невідкладно доповісти начальнику СБіР об'єкта та черговому адміністратору об'єкта, а в разі неможливості локалізувати нештатну ситуацію діяти у відповідності до вказівок чергового адміністратора об'єкта. Також у табелі по постам сторони погодили, що старший зміни у випадку виникнення пригоди на території об'єкта та про прийняті заходи невідкладно доповідає начальнику СБіР або його помічнику, після чого діє відповідно до їх вказівок.

Суди з'ясували, що директором позивача Пащинським В.М. 21.09.2013 до Шевченківського РУ ГУМВС України в м. Києві було подано заяву про захоплення приміщення ТЦ "Глобус".

Зі змісту рапорту старшого зміни Червяка Р.В. вбачається, що він 21.09.2013 одразу, як тільки невідомі люди з'явились на об'єкті, невідкладно почав з'ясовувати ситуацію, про що повідомив заступника начальника СБіР та директора ПП "УББ". В цей же час оператор центрального пульту управління викликав міліцію та державну службу охорони.

Також суди встановили, що сторонами не було підписано акт, з якого вбачалось би порушення працівниками позивача умов договору та пунктів Інструкції по охороні об'єкта, на виконання пункту 2.7. договору; відповідачем не направлено, а позивачем не отримано повідомлення про застосування до останнього штрафних санкцій на підставі пункту 5.3.1 договору про відшкодування збитків, що виникли з вини позивача, вказаних в пункті 5.3. договору.

Відтак, задовольняючи позовні вимоги, господарські суди попередніх інстанцій виходили з доведеності зазначеними вище доказами відповідно до умов договору надання позивачем узгоджених послуг та відсутності підстав для відмови в їх оплаті.

Судова колегія зазначає, що відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, статей 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За приписами статті 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом; реалізація права на односторонню відмову, передбачену договором або законом, спричиняє припинення зобов'язання, зміст якого складають права кредитора, що відмовляється від зобов'язання, та обов'язки боржника.