ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2014 року Справа № 910/12194/13
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Корнілової Ж.О. - головуючого (доповідач), Жаботіної В.Г. Палія В.В.розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал"на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 01.07.2014у справі№ 910/12194/13 Господарського суду міста Києва за позовомПублічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" доОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Зеніт", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Публічне акціонерне товариство "Київенерго" про стягнення 236894,21 грн. за участю представників сторін від позивача: Радченко Ю.О., від відповідача: Шуба В.О., від третьої особи: не з'явились
ВСТАНОВИВ:
Позов заявлено про стягнення 187533,67 грн. основного боргу за послуги, надані за договором № 8319/4-14-03 від 06.05.2000 у період з 01.07.2010 по 30.04.2013, 3166,18 грн. інфляційних втрат, 7 456,17 грн. 3% річних, 37506,73 штрафу та 1231,46 грн. пені.
Рішенням господарського суду міста Києва від 24.03.2014 (колегія у складі суддів: Гавриловської І.О. - головуючого, Нечай О.В., Літвінова М.Є.), повний текст якого підписано - 31.03.2014, у справі № 910/12194/13 позов частково задоволено, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 168 536,07 грн. основного боргу, 3 152,35 грн. інфляційних втрат, 7 123,92 грн. 3% річних, 33707,21 грн. 20% штрафу та 1 011,74 грн. пені. У решті позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення основного боргу, суд першої інстанції виходив з того, що договір не регулює відносини сторін щодо постачання відповідачеві холодної води для виготовлення гарячої води та сплати її вартості.
З огляду на часткове задоволення позовних вимог про стягнення основного боргу, судом першої інстанції частково задоволено позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та пені.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 (колегія суддів у складі: Калатай Н.Ф. - головуючого, Пашкіної С.А., Чорногуза М.Г.) рішення господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 910/12194/13 скасовано. В позові відмовлено.
Не погоджуючись з вказаними рішенням та постановою, Публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 скасувати, а рішення Господарського суду міста Києва від 24.03.2014 у справі № 910/12194/13 Господарського суду міста Києва залишити без змін.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 13.08.2014 (колегія суддів у складі: Дерепи В.І. - головуючого, Грека Б.М., Корнілової Ж.О. - доповідача) прийнято касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" до касаційного провадження та призначено розгляд на 19.08.2014.
Розпорядженням секретаря четвертої судової палати № 05-05/1237 від 18.08.2014, у зв'язку з необхідністю, відповідно до частини четвертої статті 31 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" і рішення зборів суддів Вищого господарського суду України від 22.04.2014 № 1, та на виконання розпорядження Голови Вищого господарського суду України від 04.07.2014 № 25-р сформовано колегію у складі суддів Вищого господарського суду України: Корнілової Ж.О.- головуючого (доповідач), Жаботіної Г.В., Палія В.В., для розгляду касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Акціонерна компанія "Київводоканал" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2014 у справі № 910/12194/13.
Вислухавши суддю-доповідача Корнілову Ж.О., представників позивача та відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між Державним комунальним об'єднанням "Київводоканал", правонаступником якого є позивач (постачальник) та відповідачем (абонент) 25.07.2000 укладено договір на послуги водопостачання та водовідведення № 8319/4-14.
Відповідно до умов договору (пункт 1.1.), позивач зобов'язується забезпечити відповідачу постачання питної води та прийняти від відповідача каналізаційні стоки, а відповідач - сплатити за вказані послуги на умовах, які визначені договором та Правилами користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 01.07.1994 № 65 (далі Правила 1).
Правила 1 втратили чинність з прийняттям Міністерством з питань житлово-комунального господарства України наказу № 190 від 27.06.2008, яким затверджено Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України (далі Правила 2).
Враховуючи, що у період, заборгованість за який заявлена до стягнення (з 01.07.2010 по 30.04.2013), діяли Правила 2 (з 18.10.2008), які відповідно до статті 3 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" (далі - Закон) є частиною законодавства у сфері питної води та питного водопостачання, до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме Правила 2.
З наданого позивачем розгорнутого розрахунку позовних вимог до боржника ОСББ "Зеніт" (Т. 2, а.с.67-70) вбачається, що заявлена до стягнення сума основного боргу (187 533,67 грн.) складається з: боргу за постачання питної холодної води та прийняття стоків холодної води за період з липня 2010 року по квітень 2013 року включно та прийняття стоків гарячої води за період з липня 2010 року по лютий 2012 року включно, який рахується за послуги за кодом 2-789, на загальну суму 155 011,50 грн.; боргу, який рахується за послуги за кодом 2-50789, на загальну суму 32 522,17 грн., з яких: 18 997,60 грн. за постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води (гаряча вода), за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року, 13524,57 грн. за прийняття стоків гарячої води за період з березня 2012 року по квітень 2013 року.
Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги частково, в сумі 168 536,07 грн., яка складається з послуг за постачання та відведення холодної води за кодом 2-789 та послуг за відведення гарячої води за кодом 2-50789 (155 011,50 + 13524,57), та відмовлено щодо стягнення вартості послуг з постачання гарячої води в сумі 18 997,60 грн.
Суди дійшли до правильного висновку щодо відмови у позові в частині стягнення з відповідача боргу в сумі 18997,60 грн., який позивач рахує за відповідачем за постачання гарячої води за період з лютого 2012 року по квітень 2013 року (код 2-50789), виходячи з наступного.
Статтею 19 Закону передбачено договірне формування відносин між підприємствами питного водопостачання та споживачами.
Правилами 2 встановлено, що договірні відносини щодо користування системами централізованого комунального водопостачання здійснюються виключно на договірних засадах відповідно до Законів України "Про питну воду і питне водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 2.1); істотні умови договору між виробником та споживачем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення визначаються відповідно до Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (пункт 2.2).
Відповідно до статей 901, 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Судами встановлено, що підпунктом "а" пункту 2.1 договору встановлено, що позивач зобов'язаний забезпечувати відповідачу постачання питної води, якість якої відповідає ДОСТу 2874-82 "Вода питна".
За умовами договору позивачем присвоєно відповідачеві код 2-789 щодо послуг з постачання питної води через відповідні вводи, обладнані приладами обліку. Проте, в подальшому, без укладання іншого договору або/та внесення відповідних змін до договору, позивач присвоїв відповідачу другий, додатковий код 2-50789 для обліку води, яка використовується для приготування гарячої води.
Суди дійшли до правильних висновків, що між сторонами відсутні договірні відносини щодо постачання питної води, яка використовується для приготування гарячої води, оскільки умовами договору такі взаємовідносини не регулюються.
Крім цього, у долучених до матеріалів справи письмових поясненнях від 25.06.2014 № 214 позивачем повідомлено, що забезпечення будинку відповідача гарячою водою здійснюється від бойлера, на водопровідному вводі якого встановлено прилад обліку. Враховуючи, що від вказаного бойлера одночасно споживають гарячу воду будинки інших абонентів, розподіл обсягу нарахування гарячої води для відповідача в період з 01.02.2012 про 10.04.2012 здійснювався в процентному співвідношенні, пропорційно кількості мешканців у кожному житловому будинку (ОСББ "Зеніт" - 13,192% (на 200 мешканців ОСББ 2000 "Згода 96" - 59,336% (на 900 мешканців), ОСББ "Діброва" - 6,398% (на 97 мешканців), ОСББ "Мій дім" - 9,036% (на 137 мешканців), а починаючи з 11.04.2012 по 01.05.2013 нарахування за гарячу воду для відповідача та відповідний обсяг стоків здійснювався згідно з п. 3.1 та 3.9 Правил 2, тобто за нормою водоспоживання на одного мешканця (3,5 куб м на одну особу).
Сервіси для юристів