ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2014 року Справа № 904/9491/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого-судді суддів:Демидової А.М., Воліка І.М. (доповідача), Ємельянова А.С.,розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуПублічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на рішеннявід 18.03.2014господарського суду Дніпропетровської області та на постанову від 03.07.2014Дніпропетровського апеляційного господарського судуу справі№ 904/9491/13 господарського суду Дніпропетровської області за позовом Публічного акціонерного товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доКомунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа"простягнення 1 476 902,26 грн.В судове засідання прибули представники сторін:позивачаКость О.Г. (дов. від 18.04.2014 № 14-105);відповідачаКузьменко С.А. (дов. від 26.02.2014 № 15);ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2013 року позивач - Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ НАК "Нафтогаз України") звернулося до господарського суду з позовом до Комунального підприємства теплових мереж "Криворіжтепломережа" (надалі - КПТМ "Криворіжтепломережа") про стягнення заборгованості у розмірі 1 476 902,26 грн., яка складається з: 52 793,19 грн. інфляційних, 163 993,26 грн. 3 % річних, 916 526,79 грн. 7 % штрафу, 343 589,03 грн. пені, за порушення виконання грошових зобов'язань щодо повної та своєчасної оплати послуг з постачання газу по Договору № 11-8ТЕ на купівлю-продаж природного газу від 30.09.2011.
Рішенням господарського суду Дніропетровської області від 18.03.2014 у справі 904/9491/13 (суддя Суховаров А.В.), залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 (колегія суддів: Бахмат Р.М. - головуючий, судді - Євстагнеєв О.С., Науменко І.М.), позов задоволено частково; стягнуто з КПТМ "Криворіжтепломережа" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 52 793,19 грн. інфляційних, 163 993,26 грн. 3% річних, 129 677,88 грн. пені, 641 568,75 грн. штрафу, 26 371,34 грн. судового збору; в решті позовних вимог - відмовлено.
Позивач - ПАТ НАК "Нафтогаз України" звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати в частині відмови у задоволенні до стягнення частини пені у розмірі 55 576,10 грн. та частини штрафу у розмірі 274 958,04 грн., обгрунтовуючи свої вимоги порушенням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, і зокрема, ст. ст. 42, 43, 83, 84 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України, ст. ст. 549-552 Цивільного кодексу України, що є підставою для скасування судових актів в оскаржуваній частині з прийняттям в цій частині нового рішення про задоволення позову. В решті судові акти не оскаржуються, з огляду цього, перевіряються касаційною інстанцією тільки в оскаржуваній частині.
Відповідач не скористався правом, наданим ст. 1112 ГПК України, та відзив на касаційну скаргу позивача до Вищого господарського суду України не надіслав, що не перешкоджає касаційному перегляду судових актів в оскаржуваній частині.
Перевіряючи юридичну оцінку встановлених судом фактичних обставин справи та їх повноту, Вищий господарський суд України, заслухавши суддю-доповідача, представників сторін та перевіривши матеріали справи, дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами встановлено, що на умовах укладеного між ПАТ НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та КПТМ "Криворіжтепломережа" (Покупець) Договору на купівлю-продаж природного газу № 11-8ТЕ від 30.09.2011 (надалі - Договір), Продавцем здійснено протягом періоду з липня 2012 року по грудень 2012 року передачу у власність Покупця (відповідачу) імпортованого природного газу на загальну суму 48 170 130,05 грн., що підтверджується відповідними актами прийому-передачі природного газу з підписами уповноважених представників сторін та скріплених печатками підприємств.
За умовами пункту 6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.
При цьому в пункті 7.2. Договору сторни погодили, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплатити штраф в розмірі 7 % від суми простроченого платежу.
Разом з тим, відповідач у встановлені Договором строки за поставлений природний газ не розрахувався, у зв'язку з чим позивачем на підставі пункту 7.2. Договору здійснено нарахування штрафних санкцій, та частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України інфляційні та 3 % річних, а саме: 343 589,03 грн. пені, 916 526,79 грн. 7 % штрафу, 163 993,26 грн. 3 % річних, 52 793,19 грн. інфляційних.
Місцевим господарським судом здійснено перевірку розрахунку штрафних санкцій (пені, штрафу), інфляційних та 3% річних та з урахуванням заяви відповідача про застосування строків позовної давності щодо пені, дійшов висновку, що в межах строків позовної давності правомірною є пеня у сумі 185 253,65 грн. за період з 15.12.2012 по 28.02.2013, в іншій частині позовних вимог розрахунок штрафу, інфляційних та 3 % річних, здійснено з дотриманням норм законодавства.
Разом з тим, місцевим господарським судом, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, взято до уваги клопотання відповідача про зменшення розміру пені та з посиланням на положення частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України, частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, пункту 3 частини 1 ст. 83 ГПК України, якими суду надано право зменшувати розмір штрафних санкцій (неустойки), і враховуючи обставини, що зобов'язання своєчасно не виконувались з об'єктивних причин, зокрема, у зв'язку із скрутним фінансовим станом відповідача внаслідок невиконання населенням та бюджетними установами зобов'язань за надані послуги; добровільне усунення відповідачем порушення умов договору (повне погашення суми основного боргу), а тому дійшов висновку щодо наявності підстав для зменшення розміру пені та штрафу на 30 % задовольнивши позовні вимоги про стягнення пені на суму 129 677,85 грн. та штрафу на суму 641 568,75 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з даним висновком судів попередніх інстанцій, оскільки, дійсно в силу приписів ст. 233 Господарського кодексу України, частини 3 ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачене право суду зменшувати розмір штрафних санкцій (неустойки).
Відповідно до частини 1 ст. 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
Згідно із частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При цьому судами взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
В даному випадку судами вірно враховано, що відповідач є теплопостачальним підприємством, яке здійснює виробництво теплової енергії для населення та бюджетних організацій, і дебіторська заборгованість споживачів за послуги теплопостачання становить понад 321 млн. грн. З урахуванням таких обставин, зменшення в даному випадку пені на 30 %, відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1 та 2 статті 627 Цивільного кодексу України, засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, оскільки наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми, як неустойку, спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника.
Зі змісту наведених норм випливає, що в даному випадку судами дотриманий баланс інтересів сторін та правомірно зменшено розмір неустойки.
Таким чином, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування рішення місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції в оскаржуваній частині, так як вони ухвалені при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні, а тому рішення та постанову в оскаржуваній частині слід залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення.
З огляду на приписи ст. 49 ГПК України, судові витрати за подання касаційної скарги покладаються на позивача.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України -
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.
Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 03.07.2014 та рішення господарського суду Дніпропетроської області від 18.03.2014 у справі № 904/9491/13 залишити без змін.
Головуючий, суддя А.М. Демидова
Сервіси для юристів