Постанова ВГСУ від 19.08.2014 року у справі №904/8220/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 серпня 2014 року Справа № 904/8220/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. - головуючого, Катеринчук Л.Й., Куровського С.В. - доповідача,за участю представників:

ПАТ "ВТБ Банк" - Соколовської К.П. (дов. від 07.07.2014),

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ

Банк"

на постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

від 14.05.2014

та постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014

у справі № 904/8220/13 господарського суду Дніпропетровської області

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма Дзержинець"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім

"Марінель"

про визнання банкрутом,

встановив:

Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014 (суддя Примак С.А.) припинено процедуру розпорядження майном та повноваження розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марінель". Визнано Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Марінель" банкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру. Ліквідатором призначено арбітражного керуючого Лихопьока Д.П.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 18.06.2014 (колегія суддів у складі: Кузнецов В.О. - головуючий, Павловський П.П., Науменко І.М.) постанову господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2014 залишено без змін.

В касаційній скарзі Відділення "Дніпропетровська регіональна дирекція" ПАТ "ВТБ Банк" просить скасувати вищевказані постанови судів першої та апеляційної інстанції з підстав порушення норм матеріального права, справу повернути на подальший розгляд в процедурі розпорядження майном боржника.

Колегія суддів Вищого господарського суду України, переглянувши у касаційному порядку постанови судів першої та апеляційної інстанцій, на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення касаційної скарги, виходячи з такого.

Згідно з вимогами ст .4-1 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство в порядку провадження, передбаченому ГПК України, з урахуванням особливостей встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі Закон).

При прийнятті постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури в суді повинен бути доведений факт неоплатності боржника, як того вимагає ст. 205 Господарського кодексу України, відповідно до положень ч. 4 якої суб'єкт господарювання може бути оголошений банкрутом за рішенням суду, у разі неспроможності суб'єкта господарювання через недостатність його майна задовольнити вимоги кредиторів.

Також, відповідно до ст. 1 Закону суб'єкт господарської діяльності може бути визнаний банкрутом тільки в разі встановлення господарським судом його неспроможності відновити свою платоспроможність за допомогою процедур санації та мирової угоди і погасити встановлені у порядку, визначеному цим Законом, грошові вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Отже, визнаючи боржника банкрутом, суд має встановити його неоплатність, тобто недостатність майна для задоволення вимог кредиторів, за відсутності можливості укладення мирової угоди чи передумов для введення процедури санації.

Частина 3 ст. 22 Закону покладає на розпорядника майна обов'язок здійснення аналізу фінансової та господарської діяльності боржника та надання господарському суду і комітету кредиторів звіту про свою діяльність, відомостей про фінансове становище боржника.

Отже, відомості про актив боржника на час визнання боржника банкрутом мають міститися у звіті арбітражного керуючого (розпорядника майна) про фінансово - майновий стан боржника.

При цьому відповідно до ч. 8 ст. 26 Закону до компетенції комітету кредиторів належить звернення до господарського суду з клопотанням про відкриття процедури санації, визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, рішення про що повинно бути подано до суду до закінчення процедури розпорядження майном (ч. 2 ст. 27 Закону).