Постанова ВГСУ від 19.07.2016 року у справі №924/1844/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2016 року Справа № 924/1844/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.за участю представників: від позивача:не з'явився;від відповідача 1:не з'явився;від відповідача 2:не з'явивсярозглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуХмельницького заводу "Полімер"на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р.у справі господарського суду№924/1844/15 Хмельницької областіза позовомХмельницького заводу "Полімер"до 1.Хмельницької міської ради; 2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопак"провизнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди земліВ С Т А Н О В И В:

Позивач, Хмельницький завод "Полімер", звернувся до господарського суду Хмельницької області з позовною заявою до Хмельницької міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопак" про визнання недійсним та припинення на майбутнє договору оренди землі від 10.10.2013р. №173-01-2013/2804866, укладеного між Хмельницькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопак".

Рішенням господарського суду Хмельницької області від 24.02.2016р., залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.03.2016р. у справі №924/1844/15, у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі.

Позивач, Хмельницький завод "Полімер", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 14.06.2016р. №08.03-04/2053 призначено проведення повторного автоматичного розподілу судової справи №924/1844/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Дроботова Т.Б., Рогач Л.І.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 21.06.2016р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду у новому складі колегії суддів.

Ухвалою від 12.07.2016р. Вищий господарський суд України відклав розгляд касаційної скарги.

В призначене судове засідання касаційної інстанції 19.07.2016р. позивач та відповідачі уповноважених представників не направили. Явка не визнавалась обов'язковою.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи з цього приводу, викладені в касаційній скарзі, Вищий господарський суд України дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Хмельницького заводу "Полімер".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, відповідно до державний акт на право користування землею від 17.03.1998р. II-ХМ №000571 Хмельницькому заводу "Полімер" надано у постійне користування під виробничу базу земельну ділянку площею 2,88 га по вул. Пілотській, 77/3, м. Хмельницький.

Рішенням Хмельницької міської ради від 07.04.2005р. №24 припинено право користування земельними ділянками по вул. Пілотській, 77/3 Хмельницького заводу "Полімер". Також даним рішенням надано згоду суб`єктам підприємницької діяльності на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок (колективному підприємству "Завод Полімер" по вул. Пілотська, 77/3 для обслуговування виробничих споруд заводу (договір купівлі-продажу від 12.01.1994р.); Товариству з обмеженою відповідальністю "Технопак" по вул. Пілотській, 77/3А для обслуговування приміщення котельні з гаражами та лакофарбовочного цеху (свідоцтво на право власності від 01.02.2005р., договір купівлі-продажу від 25.12.2003р.).

На підставі рішення Хмельницької міської ради від 23.12.2005р. №25 між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопак" (орендар) укладений договір оренди землі від 18.07.2006р. №040674200127, відповідно до умов якого в оренду передавалась земельна ділянка по вул. Пілотська, 77/3А загальною площею 1785 кв.м. (кадастровий №6810100000:05:004:0028) строком на 5 років до 23.12.2010р. для обслуговування приміщення котельні з гаражами та лакофарбовочного цеху на умовах благоустрою прилеглої території та її освітлення, згідно угоди з управлінням житлово-комунального господарства.

Також господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що актом від 30.05.2013р. здійснено визначення на місцевості меж землекористування Товариства з обмеженою відповідальністю "Технопак", погоджено межі із суміжними власниками та користувачами земельних ділянок, ніяких претензій при погодженні меж земельної ділянки не заявлено. Суміжними власниками земельних ділянок (їх земелекористувачами) є, зокрема, від А до Б землі КП завод "Полімер".

На підставі рішення Хмельницької міської ради від 12.06.2013р. №33 між Хмельницькою міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Технопак" (орендар) укладений договір оренди землі від 10.10.2013р. №173-01-2013/2804866, відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку по вул. Пілотська, 77/3А загальною площею 1785 кв.м. (кадастровий №6810100000:05:004:0028) строком на 10 років до 12.06.2023р. для обслуговування приміщення котельні з гаражами та лакофарбовочного цеху. На земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна - дві капітальні одноповерхові нежитлові будівлі, а також інші об`єкти інфраструктури - проїзди, проходи та площадки площею 994 кв.м.

Невід`ємними частинами договору є: план або схема земельної ділянки, кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановленні земельних сервітутів, акт визначення меж земельної ділянки в натурі, акт приймання - передачі земельної ділянки, технічна документація (п. 43 договору).

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 10.10.2013р. орендодавець передав, а орендар прийняв вищезазначену земельну ділянку.

Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" в редакції, чинній до 12.03.2011р., не передбачено автоматичного поновлення договорів оренди землі.

Реалізація переважного права на поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін можлива лише за наявності рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. За змістом п. 34 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування" за відсутності такого рішення неможливо зобов'язати цей орган у судовому порядку укласти такий договір або поновити його, оскільки таке зобов'язання суперечитиме вимогам законодавства.

Крім, того, необхідно врахувати, що до спірних правовідносин має застосовуватися саме та редакція закону, яка була чинною на момент їх виникнення, оскільки згідно зі ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 11.11.2014р. у праві №912/1552/13 та від 20.11.2012р. у справі №44/69.

Враховуючи, що факту прийняття органом місцевого самоврядування відповідного рішення після закінчення строку дії договору оренди від 18.07.2006р., судами попередніх інстанцій встановлено не було, а матеріали справи такого рішення не містять, колегія суддів вважає, що господарські суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що зазначений договір припинив дію 23.12.2010р.

За приписами ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. В силу ст. 204 вказаного кодексу, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вирішуючи спір про визнання правочину недійсним, господарський суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, тобто для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов'язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону.

Господарські суди попередніх інстанцій мотивовано зазначили, що договір оренди земельної ділянки державної чи комунальної власності може бути визнаний недійсним з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки за умови визнання недійсним з моменту прийняття рішення органу місцевого самоврядування про надання в оренду цієї ділянки, яке є формою волевиявлення власника на такі дії та є підставою для укладення відповідного договору.