Постанова ВГСУ від 19.06.2014 року у справі №911/4818/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2014 року Справа № 911/4818/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді Саранюка В.І. - доповідача у справі суддівІванової Л.Б. Кочерової Н.О.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"на ухвалу відгосподарського суду Київської області 20.02.2014та на постанову відКиївського апеляційного господарського суду 14.04.2014 у справі господарського суду№ 911/4818/13 Київської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська Торгово-Промислова Компанія"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІДІ АВТОСІТІ ОДЕСА"простягнення 76 310 724,07 грн.за участю представників:

від позивача - не з'явились

від відповідача - Миронов І.Є.

від третьої особи - не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Торгово-Промислова Компанія" про стягнення 76 310 724,07 грн. заборгованості за кредитним договором № 100.2.3-01/71к-07 від 25.12.2007 на підставі договору поруки № 100.2.3-01/73к-07 від 25.12.2007 в розмірі 1 429 358,95 доларів США, що за офіційним курсом долара США до гривні, встановленим НБУ станом на 30.10.2013 становить 11 424 866,10 грн. та 64 885 857,97 грн., з яких: 1 292 000,00 доларів США - прострочена заборгованість по кредиту, 110 340, 40 доларів США - заборгованість по сплаті процентів, 8 075,00 доларів США - строкова заборгованість по сплаті процентів, 5 982,14 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення кредиту, 6 868,38 доларів США - пеня за несвоєчасне повернення процентів, 1 399,67 доларів США - 3% річних від суми основної заборгованості по кредиту, 1 463,36 доларів США - 3% річних за прострочення сплати процентів, 3 126,64 доларів США - інфляційні витрати у зв'язку з простроченням сплати процентів, 3 230,00 доларів США - договірна санкція за невиконання зобов'язання.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.02.2014 (суддя Лилак Т.Д.) зупинено провадження у справі № 911/4818/13 до вирішення господарським судом міста Києва пов'язаної з нею справи № 910/716/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Автосіті Одеса" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання договору недійсним і до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 910/716/14, прийнятим за наслідками її розгляду.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 у справі № 911/4818/13 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Зеленін В.О., судді Дідиченко М.А., Пономаренко Є.Ю.) за наслідками розгляду апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" ухвалу господарського суду Київської області від 20.02.2014 залишено без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

У касаційній скарзі Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк", посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Київської області від 20.02.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.04.2014 у справі № 911/4818/13 та передати справу на розгляд до господарського суду Київської області. В обґрунтування касаційної скарги заявник вказує на те, що оскаржувані судові акти прийняті з порушенням ст.ст. 22, 43, 79, 83, 86 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 13, 204 Цивільного кодексу України. При цьому, посилаючись на наявність у суду передбаченого ст. 83 Господарського процесуального кодексу України права визнавати пов'язаний з предметом спору договір недійсним, скаржник зазначає про відсутність такої необхідної умови для застосування ст. 79 Господарського процесуального кодексу України як неможливість розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи. Крім того, заявник касаційної скарги вказує на те, що оспорювання кредитного договору в судовому порядку не спростовує факту дійсності вказаного правочину та не впливає на належність і допустимість такого договору як доказу у справі.

17.06.2014 від Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи № 911/4818/13 на два місяці у зв'язку з можливим мирним врегулюванням спору у даній справі та неможливістю явки представника позивача у судове засідання.

З урахуванням того, що чинне законодавство не обмежує кола осіб, які можуть здійснювати представництво юридичної особи в суді та зважаючи на те, що про дату судового засідання скаржника було попереджено заздалегідь, а отже, у нього було достатньо часу для того, щоб належним чином підготуватися до судового засідання та визначитись щодо особи, яка представлятиме його інтереси у судовому засіданні, а також враховуючи, що строк розгляду касаційної скарги на ухвалу суду обмежений 15 днями з дня постановлення ухвали про прийняття касаційної скарги до провадження, колегія суддів відмовляє скаржнику в задоволенні клопотання про відкладення розгляду даної справи на два місяці.івненської області від 02.02.2012 р.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що розгляд даної справи є неможливим до вирішення пов'язаної з нею справи № 910/716/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВіДі Автосіті Одеса" до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання недійсним кредитного договору № 100.2.3-01/71к-07 від 25.12.2007, оскільки позовні вимоги про стягнення 6120862,79 доларів США та 109903,75 грн. обґрунтовані неналежним виконанням третьою особою своїх обов'язків щодо своєчасного повернення кредиту, своєчасної сплати відсотків за користування кредитом, своєчасної сплати пені, штрафних санкцій і 3 % річних за вказаним договором кредиту, за виконання яких поручився відповідач за договором поруки № 100.2.3-01/73к-07 від 25.12.2007.

Залишаючи без змін ухвалу місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що оскільки предметом спору у справі № 911/4818/13 є стягнення 6 120 862,79 доларів США та 109 903,75 грн. на підставі договору кредиту № 100.2.3-01/71к-07 від 25.12.2007, то встановлення фактів стосовно чинності договору кредиту № 100.2.3-01/71к-07 від 25.12.2007 вплине на оцінку доказів у справі № 911/4818/13, оскільки стягнення за договором кредиту є наслідком встановлення господарським судом міста Києва його відповідності 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України у справі № 910/719/14. При цьому оскаржувані судові акти мотивовані посиланням на ст.ст. 79, 86 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Отже, враховуючи вимоги закону, для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарський суд у кожному випадку повинен з'ясовувати, як пов'язана справа, яка розглядається даним судом із справою, що розглядається іншим судом, а також чим обумовлюється неможливість розгляду даної справи. Сама по собі взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у іншій справі.

При цьому пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Статтею 204 Цивільного кодексу України закріплено презумпцію правомірності правочину. Відповідно до даної статті правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зі змісту наведеної правової норми випливає, що презумпція правомірності правочину може бути спростована нормою закону, яка містить відповідну заборону, а у випадках, прямо не передбачених у законодавстві, презумпція правомірності правочину може бути спростована судом.

Так, зокрема, згідно з п. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

При цьому застосування даної статті господарським судом при прийнятті рішення можливе у разі одночасної наявності таких умов: пов'язаність оспорюваного договору з предметом спору та суперечність вказаного договору законодавству.

Таким чином, встановивши, що зміст договору суперечить чинному законодавству, господарський суд, керуючись ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, може за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або частково. Указаної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 09.12.2003 у справі №32/206 та від 20.01.2004 у справі №8/113-2003.

З огляду на наведене, розгляд господарським судом міста Києва справи № 910/716/14 не може бути перешкодою для встановлення відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України істотних обставин у справі № 911/4818/13 при її розгляді господарським судом.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено вичерпний перелік підстав зупинення провадження у справі. Зупинення провадження у справі з інших підстав є неправомірним.