ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2026 року
м. Київ
справа № 281/252/17
провадження № 51-45 км 26
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
потерпілого ОСОБА_6 ,
потерпілої ОСОБА_7
представника потерпілої
ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги прокурора Житомирської обласної прокуратури ОСОБА_9 , який брав участь у кримінальному провадженні в судах першої та апеляційної інстанцій, та представника потерпілого ОСОБА_10 - адвоката ОСОБА_11 на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 1201406000000153, за обвинуваченням
ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 04 червня 2024 року ОСОБА_12 визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та на підставі п. 2 ч. 1 ст. 373, п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК України виправдано у зв`язку з не доведенням, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим та не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 02 жовтня 2025 року вирок суду першої інстанції щодо виправданого ОСОБА_12 залишено без зміни.
Органом досудового розслідування ОСОБА_12 обвинувачувався в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілим смерть та заподіяло тяжке тілесне ушкодження, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за таких обставин.
Так, ОСОБА_12 , 01 липня 2014 року близько 07 години 30 хвилин, в порушення вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10 жовтня 2001 року, керуючи автомобілем "Ореl - Omega" д.р.з. НОМЕР_1 , в салоні якого перебували пасажири ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , рухаючись по проїзній частині автодороги Київ-Ковель в напрямку м. Києва, на 191 км.+540 м поблизу с. Малий Дивлин Лугинського району Житомирської області, в порушення вимог пунктів 2.3б) та 12.3 цих же Правил , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, виявивши попереду на своїй смузі руху автомобіль "Toyota - Seguoia" д.р.з. НОМЕР_2 , який в зустрічному напрямку, виконуючи маневр обгону попутного транспорту, під керуванням водія ОСОБА_15 , якого він об`єктивно спроможний був виявити, не вжив негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а коли автомобіль під керуванням ОСОБА_10 повернувся на смугу свого руху, змінив напрямок руху ліворуч, що призвело до зіткнення вказаних транспортних засобів.
У результаті зіткнення транспортних засобів водій автомобіля "Ореl - Omega" д.р.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_12 та пасажир даного автомобіля ОСОБА_16 від отриманих тілесних ушкоджень загинули на місці події, а ОСОБА_17 , який перебував на передньому правому пасажирському сидінні, заподіяно тяжких тілесних ушкоджень.
У свою чергу, водію автомобіля "Toyota - Seguoia" д.р.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_18 спричинено середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_12 та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність. Стверджує, що апеляційний суд дійшов безпідставного висновку про залишення без зміни рішення місцевого суду щодо недоведеності винуватості ОСОБА_12 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.Крім того, зазначає про істотні порушення кримінального процесуального закону судом апеляційної інстанції, а саме статей 412, 419 КПК України, оскільки ним не надано належних та обґрунтованих відповідей на доводи апеляційної скарги прокурора. Крім того, вважає прокурор, в даному кримінальному провадженні надано перевагу одним доказам та відхилено інші. Вважає, що судом першої інстанції не всі докази були досліджені, проте відображені у вироку, а апеляційним суд це порушення не перевірено належним чином.
Сервіси для юристів