ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2016 року Справа № 922/5364/15
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого судді:Добролюбової Т.В.(доповідач),суддівГоголь Т.Г., Сибіги О.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Краснокутської районної державної адміністрації Харківської областіна постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.16у справі№922/5364/15 Господарського суду Харківської областіза позовомКраснокутської районної державної адміністрації Харківської областідоПриватного сільськогосподарського підприємства "Оазис"пророзірвання договору оренди земліПредставники сторін у судове засідання не з'явились, проте належно повідомлені про час і місце розгляду касаційної скарги.
Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області у вересні 2015 року заявлено позов до Приватного сільськогосподарського підприємства "Оазис" про розірвання договорів оренди землі від 18.08.09 №36/09 та №37/09. Позов мотивовано тим, що спірні земельні ділянки орендовані відповідачем, розпорядженням Голови Краснокутської районної державної адміністрації від 23.12.14 №503 надані у власність ОСОБА_4. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статей 629, 651 Цивільного кодексу України, статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)", статті 31 Закону України "Про оренду землі" та пунктами 8, 39 договорів.
Рішенням господарського суду Харківської області від 17.12.15 ухваленим у складі колегії суддів: головуючий суддя Хотенець П.В., судді: Чистякова І.О., Кухар Н.М., у задоволенні позову відмовлено. Суд виходив з того, що оскільки порушення відповідачем істотних умов договорів при розгляді даного спору не установлено, то відсутні правові підстави для розірвання спірних правочинів. Суд керувався приписами статей 628, 629, 638, 651 Цивільного кодексу України, статей 180, 188 Господарського кодексу України.
Харківський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, судді: Пушай В.І., Білецька А.М., постановою від 02.03.16 перевірене рішення місцевого суду залишив без змін, а апеляційну скаргу позивача - без задоволення. Суд визнав, що позивачем не доведено отримання ОСОБА_4 державного акта на право власності на орендовані земельні ділянки, а відтак відсутні підстави для розірвання договору передбачені статтею 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". Суд установив, що зазначена в розпорядженні голови Краснокутської районної держадміністрації від 23.12.14 №503 земельна ділянка площею 5.3838 з місцем розташування №219, має інший номер, ніж спірні, тому відмовив у задоволенні позову.
Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою у якій рішення та постанову у справі просить скасувати і прийняти нове рішення про задоволення позову. Заявник вважає, що судами невірно застосовані приписи статті 651 Цивільного кодексу України за змістом якої крім істотного порушення умов договору, нормами діючого законодавства можуть бути передбачені і інші підстави для розірвання договору, статті 31 Закону України "Про оренду землі" та статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)". З огляду на викладене, скаржник вважає, що судові рішення не відповідають приписам статті 4-7 Господарського процесуального кодексу України щодо порядку прийняття судових рішень, позаяк прийняті з неповним з'ясуванням всіх обставин спору.
Від Приватного сільськогосподарського підприємства "Оазис" відзив на касаційну скаргу судом не отримано.
Вищий господарський суд України, заслухавши доповідь судді Добролюбової Т.В., переглянувши матеріали справи та доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом приписів чинного законодавства, відзначає таке.
Судами при розгляді справи установлено, що між Краснокутською районною державною адміністрацією Харківської області як, орендодавцем, та Приватним сільськогосподарським підприємством "Оазис" як, орендарем, 18.08.09 укладено договір оренди землі №36/09, зареєстрований у Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель 01.12.09 вчинено запис № 040969900013; договір оренди землі №37/09, зареєстрований у Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії Державного підприємства "Центр ДЗК", про що у державному реєстрі земель вчинено записи від 01.12.09 №040969900012. За умовами зазначених договорів орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населених пунктів на території Олексіївської сільської ради. У пунктах 2 договорів оренди землі №36/09 та №37/09 зазначено, що в оренду передаються: 1)земельна ділянка загальною площею 4,5185 га, утому числі 4,5185 га ріллі із земель нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, відповідно до розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації від 15.05.06 №222 із змінами згідно з розпорядженням від 27.12.07 №516 і відповідно до розпорядження від 17.08.09 №230; 2) земельна ділянка загальною площею 1,5467 га, у тому числі 1,5467 га ріллі із земель нерозподілених (не витребуваних) земельних ділянок, відповідно до розпорядження Краснокутської районної державної адміністрації від 15.05.09 № 262 із змінами згідно з розпорядженням від 27.12.07 № 516 та відповідно до розпорядження від 17.08.09 № 230. У пунктах 5 договорів оренди землі №36/09 та №37/09 зазначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок станом на 01.01.09 становить 56 778,88 грн та 19 435,63 грн відповідно. Пунктами 8 договорів передбачено, що договори укладено на строк до моменту отримання власниками земельних ділянок державних актів на право власності на землю, але не більше 49 років - у разі укладення договору оренди землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва - з урахуванням ротації культур згідно з проектом землеустрою. Пунктами 9, 16 договорів погоджено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 251,32 грн за один гектар на рік, що становить 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, цільове призначення земельної ділянки - землі сільськогосподарського призначення. Пунктами 32 договорів оренди землі передбачено, що обов'язками орендаря є: 1) приступати до використання земельної ділянки в строки встановлені цим договором, який буде зареєстрований у відповідності до закону; 2) з'являтися щороку в вересні місяця до орендодавця для перегляду розміру орендної плати відповідно до пункту 13 цих договорів; 3) виконувати встановлені щодо земельної ділянки обмеження в обсязі, передбаченому законом та цим договором; 4) дотримуватися режиму природоохоронного використання земель; 5) у п'ятиденний строк після дати реєстрації договору подати копію цього договору ДПІ у Краснокутському районі. У пунктах 39 договорів оренди землі №36/09 та №37/09 сторони зазначили, що дія договорів припиняється шляхом їх розірвання за взаємною згодою сторін та за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яка істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України однією з підстав виникнення прав та обов'язків є договір. Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги містить і стаття 193 Господарського кодексу України. Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України за договором оренди наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Частинами 1, 5 статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму; плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором. Відповідно до частини 1 статті 93 Земельного кодексу України та статті 1 Закону України "Про оренду землі" право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Згідно зі статтею 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Статтею 6 Закону України "Про оренду землі" унормовано, що орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Порядок організації робіт, правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) унормовані Законом України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" і постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.04 N122 "Про організацію робіт та методику розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв)". Виходячи з правових положень Закону та Постанови, земельною часткою (паєм) є умовна частка сільськогосподарських угідь, яка не має чітко визначених меж та розміру у фізичних гектарах, переданих у колективну власність юридичним особам (КСП, СК, СВАТ), розмір якої визначався як середній у господарстві в умовних кадастрових гектарах. Згідно із статтею 2 Закону основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат про право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Відповідно до пункту 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю. Разом з тим, з набранням чинності Закону України "Про Державний земельний кадастр" та постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру" від 17.10.12 №1051 право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації та оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Відповідно до приписів статті 13 Закону України "Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)" нерозподілені (не витребувані) земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради чи районної державної адміністрації можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участь у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі, у разі якщо відоме їх місцезнаходження. Згідно з частиною 3 статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу. Статтею 783 Цивільного кодексу України унормовані загальні підстави для вимоги наймодавця про дострокове розірвання договору найму, а саме якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача. При цьому повинні враховуватися приписи частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, які є загальними для розірвання договору та які передбачають можливість розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, установлених договором або законом. Отже, нормами діючого законодавства, крім істотного порушення умов договору, можуть бути встановлені інші випадки для розірвання договору. Згідно з приписами статті 31 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; договір оренди землі припиняється також в інших випадках, передбачених законом. Як установила апеляційна інстанція нормами діючого законодавства та умовами спірних договорів оренди, зокрема їх пунктами 8, передбачено укладання зазначених договорів оренди нерозподільних (невитребуваних) земельних ділянок на строк до моменту отримання їх власниками державних актів на право власності на земельну ділянку. Відповідно до частин 2,3 статті 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення; строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду. Приймаючи оскаржувану постанову апеляційна інстанція правомірно виходила з того, що для встановлення настання події, яка зазначена в законі та договорах, як підстава припинення дії останніх, позивач повинен був надати докази підтверджуючі отримання власником акта на право власності на спірні земельні ділянки, які передані в оренду. Поряд з цим апеляційним судом установлено, що позивач не надав доказів отримання ОСОБА_4 державного акта на право власності саме на спірну земельну ділянку. Так судом установлено, що Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 15.05.14 у справі №627/617/14-ц визнано право ОСОБА_4 на земельну частку(пай), розташований на території Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харкьвської області, розміром 6,4369 га, а саме земельну ділянку №150, як члену КСП "Дружба". Проте, ухвалою від 15.08.14 судом виправлено описку та змінено номер земельної ділянки, яку необхідно виділити позивачеві з №150 на №85. Тобто, рішенням суду визнано за ОСОБА_4 право на земельну ділянку №85. Отже, як установлено апеляційною інстанцією, зазначена в розпорядженні Голови Краснокутської районної держадміністрації від 23.12.14 №503 земельна ділянка площею 5.3838 з місцем розташування земельної ділянки №219 має інший номер і рішенням суду не визнавалось право власності на неї ОСОБА_4 Відтак, у зв'язку з тим, що судами не установлено підстав для розірвання договорів визначених як договором сторін так і законодавством, судова колегія визнає судові акти господарських судів у справі про відмову у позові законними. Згідно з приписами статей 33, 34, частини 2 статті 1117 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти їх. З огляду на викладене доводи касаційної скарги не знайшли свого підтвердження, оскільки апеляційним судом установлені всі обставини, що входять до предмета доказування, зокрема, відсутність підстав передбачених умовами спірних договорів та нормами діючого законодавства для розірвання договорів оренди землі від 18.08.09 №36/09 та №37/09. Оскільки судом не виявлено порушення апеляційною інстанцією приписів законодавства, що регулює спірні правовідносини, правові підстави для скасування постанови у справі відсутні. Витрати зі сплати судового збору за розгляд касаційної скарги покладається на скаржника.
Ураховуючи викладене та керуючись статтями 1115, 1117, 1118, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 02.03.16 у справі №922/5364/15 Господарського суду Харківської області залишити без змін.
Касаційну скаргу Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області залишити без задоволення.
Головуючий суддя Т.Добролюбова
Судді Т.Гоголь
О.Сибіга
Сервіси для юристів