ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 травня 2015 року Справа № 917/2520/14
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 р.у справі№ 917/2520/14 господарського суду Полтавської областіза позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України")доКомунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (надалі - КП "Гадячтеплоенерго")простягнення грошових коштівза участю представників: від позивача - Конопліцький І.В., дов. № 14-10 від 14.01.2015 р.від відповідача- Блоха Н.М., дов. № 01-05/3 від 12.01.2015 р.
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2014 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до КП "Гадячтеплоенерго" та просило суд стягнути з останнього пеню в сумі 143 683,95 грн., 3 % річних у сумі 49 124,87 грн., інфляційні втрати в сумі 369 647,64 грн.
Рішенням господарського суду Полтавської області від 13.01.2015 р. (суддя Кльопов І.Г.) позов задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 11.03.2015 р. (головуючий суддя Горбачова Л.П., судді: Істоміна О.А., Тарасова І.В.) рішення господарського суду Полтавської області від 13.01.2015 р. скасовано, прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України".
Не погоджуючись з прийнятою постановою, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.04.2015 р. касаційну скаргу ПАТ "НАК "Нафтогаз України" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 19.05.2015 р.
14 травня 2015 року через канцелярію Вищого господарського суду України від КП "Гадячтеплоенерго" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач просив суд у задоволенні касаційної скарги відмовити, а постанову апеляційного господарського суду залишити без змін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.09.2013 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Гадячтеплоенерго" (покупець) укладений договір на купівлю-продаж природного газу №13/3978-ТЕ-24 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ ввезений на митну територію України "ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711210000, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.
Згідно з п. 2.1. Договору продавець передає покупцю з 01 вересня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ в обсязі 1860 тис. куб. м., в тому числі по місяцях кварталів.
Відповідно до п. 3.3. Договору приймання-передачі газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Розділом 5 Договору встановлено, що ціна (граничний рівень ціни) на газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091 грн., крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.
У п. 6.1. Договору передбачено, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 % поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.
Пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов цього Договору він зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.
Згідно з п. 9.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.
Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склалися між сторонами 01 вересня 2013 року і діє в частині поставки газу до 31.12.2013 р., а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1. Договору).
Судами встановлено, що на виконання умов договору позивач протягом жовтня - грудня 2013 року поставив, а відповідач прийняв природний газ в обсязі 424,711 тис. куб. м., на загальну суму 1 908 610,68 грн., що підтверджуються відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Відповідач, у свою чергу, всупереч умовам Договору, вчасно не здійснив розрахунки за поставлений природний газ, внаслідок чого позивачем на суму заборгованості нараховані відповідачу пеня у розмірі 143 683,95 грн., 3 % річних у розмірі - 49 124,87грн., 369 647,64 грн. - інфляційних нарахувань, вимога про стягнення яких і була ним заявлена до господарського суду Полтавської області.
Так, приймаючи рішенням про задоволення позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено обґрунтованість заявлених ним вимог, з огляду на що в суду були достатні підстави для стягнення вказаних сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат з огляду на прострочення виконання КП "Гадячтеплоенерго" своїх зобов'язань за Договором.
Водночас, апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, зазначивши при цьому, що місцевим господарським судом залишено поза увагою договір № 687/30 про організацію взаєморозрахунків, укладений 09.10.2014 р. між сторонами у справі, Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Департаментом фінансів Полтавської обласної державної адміністрації та Департаментом житлово-комунального господарства та розвитку інфраструктури Полтавської обласної державної адміністрації, предметом якого є організація взаєморозрахунків відповідно до п. 24 ст. 14 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою КМУ від 29.01.2014 р. № 30.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції безпідставно були застосовані наслідки за порушення грошового зобов'язання, передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України на суму 1 908 610,68 грн., яка була погашена на підставі договору про організацію взаєморозрахунків № 687/30 від 09.10.2014 р.
Однак, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає таку позицію суду апеляційної інстанції помилковою та необґрунтовано, погоджуючись при цьому з правомірними висновками місцевого господарського суду, з огляду на таке.
Так, беручи до уваги Договір № 687/30 про організацію взаєморозрахунків від 09.10.2014 р., Харківський апеляційний господарський суд проігнорував те, що відповідно до абзацу 6 пункту 4 Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості в різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 р. № 30 (в редакції на час підписання Договору № 687/30 про організацію взаєморозрахунків від 09.10.2014 р.), із суб'єктами господарювання, що здійснюють постачання природного газу, та енергопостачальниками або газодобувними підприємствами проводяться розрахунки з погашення кредиторської заборгованості за спожиті енергоносії (без урахування пені, штрафних та фінансових санкцій).
Судова колегія відзначає, що у даному випадку умовами укладеного Договору № 687/30 від 09.10.2014 р. було передбачено погашення тільки основної заборгованості за поставлений газ в розмірі 1 908 610,68 грн., не включаючи при цьому суми нарахованих позивачем пені, відсотків річних та інфляційних втрат.
Сервіси для юристів