Постанова ВГСУ від 19.05.2015 року у справі №917/2519/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 917/2519/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго"на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р.та на рішеннягосподарського суду Полтавської області від 15.01.2015 р.у справі№ 917/2519/14 господарського суду Полтавської областіза позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України")доКомунального підприємства теплового господарства "Гадячтеплоенерго" (надалі - КП "Гадячтеплоенерго")простягнення 573 393,25 грн.за участю представників: від позивача - Конопліцький І.В., дов. № 14-10 від 14.01.2015 р.від відповідача- Блоха Н.М., дов. № 01-05/3 від 12.01.2015 р.

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2014 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом до КП "Гадячтеплоенерго" та просило суд стягнути з останнього пеню в сумі 162 101,39 грн., 3 % річних у сумі 62 907,84 грн., інфляційні втрати в сумі 348 384,03 грн.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.01.2015 р. (суддя Киричук О.А.) позов задоволено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 10.03.2015 р. (головуючий суддя Медуниця О.Є., судді: Ільїн О.В., Шепітько І.І.) рішення господарського суду Полтавської області від 15.01.2015 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, КП "Гадячтеплоенерго" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просило суд їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.04.2015 р. касаційну скаргу КП "Гадячтеплоенерго" прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 19.05.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 25.09.2013 р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та КП "Гадячтеплоенерго" (покупець) укладений договір на купівлю-продаж природного газу №13/3452-ТЕ (Р)-24 (надалі - Договір), відповідно до умов якого продавець зобов'язався передати у власність покупцю у 2013 році природний газ для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а покупець зобов'язався прийняти та оплатити газ на умовах цього договору.

Згідно з п. 2.1. Договору продавець передає покупцю у вересні 2013 року газ в обсязі 2170,739 тис. куб. м, спожитий покупцем у період січень-серпень 2013 року, в тому числі по місяцям.

Відповідно до п. 3.2. Договору приймання-передачі газу, переданого продавцем покупцеві, оформляється актами приймання-передачі газу.

Розділом 5 Договору встановлено, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ установлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 1 091 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердження тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091 грн., крім того ПДВ - 20 % - 218,20 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

У п. 6.1. Договору передбачено, що оплата за газ, що передається згідно з п. 2.1. цього Договору. Здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок продавця протягом 3 (трьох) банківських днів з дати підписання акту приймання-передачі газу. Зазначеному у п. 3.3. цього Договору.

Пунктом 7.2. Договору визначено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.3. Договору строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних нарахувань, встановлюється тривалістю у 5 років.

Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками і діє у частині передачі газу до 30.09.2013 р. включно, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1. Договору).

Судами встановлено, що на виконання умов Договору, позивачем за актами приймання-передачі природного газу від 30.09.2013 р. передано відповідачу природний газ на загальну суму 2 841 931,50 грн., спожитий відповідачем протягом січня - квітня 2013 року, що підтверджується та не заперечується сторонами.

Судами з'ясовано, що вказані акти підписані сторонами, скріплені їх печатками та погоджені газотранспортним підприємством.

Відповідач за поставлений природний газ сплатив в повному обсязі, про що свідчать довідки позивача, однак в порушення п. 6.1. Договору оплату поставленого природного газу здійснював несвоєчасно, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення з відповідача пені у розмірі 162 101,39 грн., інфляційних нарахувань у розмірі 348 384,03 грн. та 3 % річних у розмірі 62 907,84 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У відповідності зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.