Постанова ВГСУ від 19.05.2015 року у справі №910/21225/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2015 року Справа № 910/21225/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоПлюшка І.А.,суддів :Самусенко С.С., Татькова В.І. (доповідача),розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Національної авіакомпанії "Узбекистон Хаво Йулларі" в особі Представництва Національної авіакомпанії "Узбекистон Хаво Йулларі" в місті Києвіна постановуКиївського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р.та на рішеннягосподарського суду міста Києва від 17.12.2014 р.у справі№ 910/21225/14 господарського суду міста Києваза позовом Національної авіакомпанії "Узбекистон Хаво Йулларі" в особі Представництва Національної авіакомпанії "Узбекистон Хаво Йулларі" в місті Києві (надалі - Позивач)доПублічного акціонерного товариства "Старокиївський банк" (надалі - Відповідач)проспонукання до вчинення певних дій за участю представників: від позивача - Петручок А.В. (адвокат); - Бахтіяр Нурматов (голова представництва в м. Києві) від відповідача- Андруха О.В., дов. № 5/14 від 24.09.2014 р. В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2014 року Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Відповідача та просив суд зобов'язати останнього задовольнити заяву на купівлю іноземної валюти до договору розрахунково-касового обслуговування № 292/1 від 03.01.1997 р.

Рішенням господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. (суддя Смирнова Ю.М.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.02.2015 р. (головуючий суддя Буравльов С.І., судді: Андрієнко В.В., Шапран В.В.) рішення господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими рішенням та постановою, Позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд їх скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог Позивача, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням господарськими судами норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 20.04.2015 р. касаційну скаргу Позивача прийнято до провадження, призначено розгляд скарги на 19.05.2015 р.

14 травня 2015 року, через канцелярію Вищого господарського суду України, від Відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому просив суд відмовити в задоволенні вказаної скарги, а прийняті у даній справі рішення та постанову залишити без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши доводи касаційної скарги, взявши до уваги заперечення, викладені у відзиві на касаційну скаргу, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що подана касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 03.01.1997 р. між Позивачем (клієнт) та Відповідачем (банк) укладено договір № 292/1 про розрахунково-касове обслуговування (надалі - Договір).

Згідно з п. 1.1. Договору для зберігання грошових коштів та здійснення всіх видів розрахунково-касових операцій банк відкриває клієнту розрахунковий рахунок.

Відповідно до п. 2.2. Договору банк взяв на себе зобов'язання забезпечувати збереження ввірених йому грошових коштів клієнта, своєчасно та вірно проводити розрахункові операції за дорученням клієнта у відповідності до діючих нормативних актів про безготівкові розрахунки, здійснювати прийом готівки відповідно до діючих нормативних актів, видавати позивачу готівкові кошти з розрахункового рахунку на виплату заробітної плати та на інші цілі, передбачені законодавством, в межах та у строки, вказані в касовій заявці.

Пунктом 3.1. Договору визначено, що клієнт має право самостійно розпоряджатися в установленому порядку коштами, що перебувають на його рахунку, давати банку доручення по розрахунковому обслуговуванню поточного рахунку та вимагати звіт про виконання доручень, здійснювати платежі в межах залишку коштів на розрахунковому рахунку на умовах, визначених чинним законодавством, отримувати готівкові кошти у відповідності до касової заявки для використання їх на цілі, передбачені законодавством.

Судами з'ясовано, що 11.06.2014 р. позивачем було подано відповідачу заяву на купівлю іноземної валюти № 82 у розмірі 375 000 дол. США, платіжне доручення № 2854 від 11.06.2014 р. на суму 4 500 000 грн. та платіжне доручення № 82 від 11.06.2014 р. в іноземній валюті на перерахування коштів у розмірі 375 000 дол. США на рахунок Позивача в Ташкенті.

Відповідно до платіжного доручення № 3 від 07.07.2014 р. та виписки з рахунку від 07.07.2014 р. кошти у розмірі 4 500 000 грн., перераховані позивачем на купівлю валюти, були повернуті банком на рахунок Позивача.

19.06.2014 р. Позивач звернувся з листом № 73 до Відповідача з проханням заблокувати розрахунковий рахунок № 260014010357 з 19.06.2014 р. до 30.06.2014 р.

10.07.2014 р. Позивач звернувся з листом № 86 до Відповідача з проханням провести дії щодо купівлі валюти, згідно з наданими Позивачем 11.06.2014 р. документів.

08.07.2014 р. Позивач, у зв'язку з введенням тимчасової адміністрації в банку, звернувся до останнього із заявою про включення вимог Позивача у розмірі 5 441 692,28 грн. та 841,51 дол. США до реєстру кредиторів.

Так, звертаючись до господарського суду з відповідними позовними вимогами, Позивач вважав, що Відповідач не виконав доручення клієнта на купівлю та перерахування 375 000 дол. США 13.06.2014 р., але не пізніше 16.06.2014 р.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1067 ЦК України договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами. Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Частиною 3 статті 1068 ЦК України визначено, що банк зобов'язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.

У відповідності зі ст. 51 Закону України "Про банки і банківську діяльність" банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України; безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Відповідно до п. 1.15. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої Постановою Правління НБУ від 21.01.2004 р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 р. № 377/8976, доручення платників про списання коштів зі своїх рахунків і зарахування коштів на рахунки отримувачів банки здійснюють у термін, установлений законодавством України.

Пунктом 2.19. даної Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня. Банк і клієнт мають право, ураховуючи встановлені законодавством строки проведення переказу, передбачити в договорі банківського рахунку інші, ніж встановлені в абзаці першому цього пункту, строки виконання розрахункових документів клієнта. Порядок виконання таких документів визначається договором між банком і клієнтом та внутрішніми правилами банку.

Згідно з п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" міжбанківський переказ виконується в строк до трьох операційних днів.

Судами попередніх інстанцій з'ясовано та з матеріалів справи вбачається, що постановою правління Національного банку України № 365 від 17.06.2014 р. Відповідача було віднесено до категорії неплатоспроможних.