Постанова ВГСУ від 19.04.2017 року у справі №4/949-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2017 року Справа № 4/949-10 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоГубенко Н.М.суддівБарицької Т.Л. Картере В.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українина ухвалу від та на постанову відГосподарського суду Хмельницької області 22.09.2016 Рівненського апеляційного господарського суду 07.12.2016за скаргою на дії Державного агентства резерву України Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції Україниу справі Господарського суду№ 4/949-10 Хмельницької областіза позовомДержавного агентства резерву Українидо за участіТовариства з обмеженою відповідальністю "Аграрне товариство" Прокуратури Хмельницької областіпро зобов'язання повернути матеріальні цінності та стягнення штрафних санкцій

у судовому засіданні взяли участь представники:

- позивача Ващенко В.В.;- відповідача - прокуратури - скаржника повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився; ОСОБА_5;ВСТАНОВИВ:

Державне агентство резерву України звернулось до Господарського суду Хмельницької області із скаргою на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, в якій просило: - визнати незаконною та скасувати постанову ВП № 51714304 від 20.07.2016; - поновити пропущений строк для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 14.08.2015 у справі № 4/949-10; - зобов'язати орган державної виконавчої служби відкрити виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Хмельницької області від 14.08.2015 та застосувати заходи, спрямовані на примусове виконання рішення суду.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 22.09.2016 у справі № 4/949-10 (суддя Магера В.В.), залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 (колегія суддів у складі: Грязнов В.В. - головуючий суддя, судді Василишин А.Р., Огороднік К.М.), скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 51714304 від 20.07.2016; в іншій частині відмовлено у задоволенні скарги Державного агентства резерву України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, Відділ примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Хмельницької області від 22.09.2016 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 07.12.2016 у справі № 4/949-10, та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні скарги Державного агентства резерву України на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Враховуючи те, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України не оскаржується рішення судів попередніх інстанцій в частині вимог скарги Державного агентства резерву України про поновлення пропущеного строку для пред'явлення до виконання наказу Господарського суду Хмельницької області від 14.08.2015 у справі № 4/949-10 та зобов'язання органу державної виконавчої служби відкрити виконавче провадження на підставі наказу Господарського суду Хмельницької області від 14.08.2015, в свою чергу, суди першої та апеляційної інстанцій, дійшли обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги в цій частині, а відтак прийняті у справі судові рішення підлягають перегляду в оскаржуваній частині, а саме щодо вимоги скарги на дії Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання незаконною та скасування постанови Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 51714304 від 20.07.2016.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається із матеріалів справи, відповідно до рішення Господарського суду Хмельницької області від 31.07.2015 у справі № 4/949-10, зокрема, вирішено: "Товариству з обмеженою відповідальністю "Аграрне товариство" повернути на користь Державного агентства резерву України матеріальні цінності цукор-пісок вартістю 14806250,00 грн. в кількості 2875 тонн.".

На виконання даного рішення видано наказ № 4/949-10 від 14.08.2015, відповідно до якого боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Аграрне товариство" зобов'язано повернути стягувачу - Державному агентству резерву України цукор-пісок в кількості 2875 тонн вартістю 14806250,00 грн. Строк пред'явлення наказу до виконання - до 14.08.2016.

Державне агентство резерву України звернулося до Відділу державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу № 4/949-10 від 14.08.2015.

25.01.2016 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кушнір Л.В. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження.

18.04.2016 Державне агентство резерву України повторно звернулося до Відділу державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України із заявою № 1316/0/4-16 про відкриття виконавчого провадження на підставі наказу № 4/949-10 від 14.08.2015.

20.07.2016 старшим державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Мурихіним С.В. винесено постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження, на підставі п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про виконавче провадження", у зв'язку із відсутністю у виконавчому документі будь-яких заходів примусового виконання.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, Державне агентство резерву України посилається на те, що постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП № 51714304 від 20.07.2016 винесена з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ст. 1212 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Згідно із ст. 124 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Стаття 115 ГПК України містить імперативний припис про те, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Відповідно до ч. 1 ст. 116 ГПК України виконання рішення господарського суду провадиться на підставі виданого ним наказу, який є виконавчим документом.

Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес (див. рішення Суду у справі Янголенко проти України, no. 14077/05, від 10.12.2009).

Пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції. Насамкінець, Суд повторює, що сама природа виконавчого провадження вимагає оперативності (див. рішення Суду у справі Глоба проти України, no. 15729/07, від 05.07.2012).

Положеннями статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно із ч. 2 ст. 11 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції чинній на момент вчинення оскаржуваних дій) державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.