Постанова ВГСУ від 19.04.2016 року у справі №906/1246/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2016 року Справа № 906/1246/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :

головуючого Овечкіна В.Е.,суддівКорнілової Ж.О., Чернова Є.В.,за участю представників:позивача -Максименко Ю.Ф.,відповідача третьої особи-не з'явились, -не з'явились,розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу малого приватного підприємства фірми "Альфа-М" (далі - МПП фірма "Альфа-М")на постановуРівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016у справі№906/1246/15 за позовомМПП фірми "Альфа-М"до (третя особавійськової частини А-3258 - Управління Державної казначейської служби України у Радомишльському районі Житомирської області)про стягнення 394081,85 грн. заборгованості за мировою угодоювстановив:

Рішенням господарського суду Житомирської області від 21.10.2015 (суддя Прядко О.В.), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 16.02.2016 (судді: Розізнана І.В., Грязнов В.В., Мельник О.В.), позов задоволено частково шляхом стягнення з відповідача на користь позивача, 56292,87 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 9608,77 грн. У частині позовних вимог про стягнення 95648,68 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України з посиланням на вирішення господарським судом Житомирської області спору в справі №4/3553 між тими ж сторонами, про той же предмет та з тих же підстав. У задоволенні позовних вимог про стягнення 74717,49 грн. основного боргу, 32210,88 грн. пені, 103510,60 грн. інфляційних втрат, 3% річних у сумі 17593,96 грн. та 4498,60 грн. збитків у вигляді неодержаного доходу відмовлено у зв'язку з їх необґрунтованістю.

МПП фірма "Альфа-М" в поданій касаційній скарзі просить рішення та постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Житомирської області, посилаючись на порушення та неправильне застосування судами норм матеріального і процесуального права, а саме ст.ст.11,12,204,604,625,629 ЦК України та ст.ст.22,35,80,83,84 ГПК України. Зокрема, скаржник наголошує на неврахуванні судами першої та апеляційної інстанцій тих обставин, що предмет і підстави позову у справі №4/3553 та №906/1246/15 є різними, в зв'язку з чим, неправомірним є припинення провадження у даній справі в частині позовних вимог про стягнення 95648,68 грн. основного боргу. Так само різними є предмет та підстави позову у справі №4/170 і №906/1246/15, тому позивач не позбавлений права відмовитися від примусового виконання мирової угоди №2/3 від 01.04.2010 та укласти з відповідачем мирову угоду, відтак, неправомірним є посилання суду першої інстанції на те, що позивач не позбавлений права звернутись до суду з позовом про спонукання відповідача до виконання мирової угоди №2/3, як на підставу відмови у стягненні 67249,48 грн. основного боргу. Заявник також вказує на те, що сума судових витрат, відшкодування якої встановлено судовим рішенням у справі №4/3553, а також 3% річних у сумі 7468,01 грн., які були враховані в загальній сумі основного (первісного) грошового зобов'язання за мировою угодою №3/3 від 29.03.2010, змінили свою природу внаслідок новації, а надалі були враховані в загальній сумі основного (первісного) грошового зобов'язання за мировою угодою №1/4 від 28.04.2012. Місцевий господарський суд неправильно визначив базову суму основного грошового зобов'язання за мировою угодою №1/4 від 28.04.2012, на яку здійснюються нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних, як наслідок, допустив помилки в перерахунках нарахованих позивачем сум заборгованості. На думку позивача, укладена між сторонами мирова угода №1/4 від 28.04.2012 є новацією, внаслідок якої припинилися попередні грошові зобов'язання за мировими угодами №3/3 від 29.03.2010 та №2/3 від 01.04.2010. Разом з тим, не врахувавши презумпцію правомірності правочину та безпідставно вийшовши за межі позовних вимог, суди фактично розглядали питання про дійсність чи недійсність певних частин мирових угод №1/4 від 28.04.2012 та №3/3 від 29.03.2010 (зокрема, в частині визначення 170366,17 грн. основного боргу) за умов відсутності зустрічного позову відповідача. Крім того, скаржник вважає, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2016 в аналогічній справі №906/1274/15 (між тими ж сторонами) встановлено преюдиціальні факти правомірності здійснення додаткових нарахувань (пені, інфляційних втрат та 3% річних) не на суму основного зобов'язання, яке виникло з первісного договору (№106 від 30.10.2001), а саме на суму основного зобов'язання, яке виникло з нового зобов'язання (новації) - мирової угоди №1/3 від 29.03.2010, якою були замінені зобов'язання за первісним договором на нові і яка була затверджена ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.04.2010 у справі №5/16.

Колегія суддів, перевіривши фактичні обставини справи на предмет правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутнього у засіданні представника позивача, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржувані рішення та постанова - скасуванню в частині припинення провадження у справі щодо стягнення 95648,68 грн. основного боргу та в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 74717,49 грн. основного боргу, 32210,88 грн. пені, 103510,60 грн. інфляційних втрат та 3% річних у сумі 17593,96 грн., з передачею справи на новий розгляд в цій частині позову до господарського суду Житомирської області з наступних підстав.

Залишаючи без змін первісне рішення про часткове задоволення позову, апеляційний господарський суд виходив з того, що:

Між МПП фірмою "Альфа-М" (позивач) та військовою частиною А-3258 (відповідач) було укладено договір №112 від 25.08.2002, за умовами п.1.1 якого замовник передає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати роботи по налагодженню систем зв'язку К-60П на опорних ВЗ ЗС України для забезпечення виконання організаційних вказівок начальника Генерального штабу ЗС України №113/3/07 навчальних від 03.06.2002р. з підготовки і проведення ДКШН "Форпост-2002" та розпорядження начальника зв`язку - заступника начальника Генерального штабу ЗС України, у терміни та на умовах, визначених цим договором (т.1, а. с.146-147).

Сторонами підписано акт приймання виконаних робіт за липень-жовтень №1 від 31.10.2002, яким виконавець передав замовнику роботи на загальну суму 60013,72 грн. (т.1, а.с.153).

Пізніше сторони уклали мирову угоду №15 від 28.08.2003 про реструктуризацію боргу за договором № 112 від 25.07.2002 з відстрочкою його сплати до 31.10.2003р. (т.1, а.с.157).

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язань по сплаті коштів у термін, визначений в мировій угоді №15 від 28.08.2003р., позивач звернувся з позовом до суду про стягнення суми основного боргу, інфляційних нарахувань та пені.

Рішенням господарського суду Житомирської області від 16.01.2007 у справі №4/3553, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного господарського суду від 16.05.2007, позов МПП "Фірма "Альфа -М" до ВЧ А-3258 задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 60013,72 грн. основного боргу, 31745,42 грн. інфляційних нарахувань за період з листопада 2002р. по грудень 2006р., 2825,69 грн. пені за період з 01.11.2003р. по 30.04.2004р., 945,85 грн. витрат з державного мита та 118,00 грн. витрат з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу (т.1, а.с.164-165).

На виконання рішення місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції видано судовий наказ від 11.06.2007р., який не був пред'явлений позивачем для примусового виконання у межах трирічного строку пред'явлення, а зобов'язання по сплаті вище вказаних коштів були включені сторонами до умов мирової угоди №3/3 від 29.03.2010 про реструктуризацію боргу, за якою було визначено новий строк погашення заборгованості - до 31.03.2011р. (т.1, а.с.11).

В процесі розгляду справи №4/170 за позовом МПП "Фірма "Альфа -М" про стягнення з ВЧ А-3258 інфляційних нарахувань, 3% річних, пені та збитків від неодержаного доходу, за період, що не врахований в рішенні суду від 16.01.2007 у справі №4/3553, сторонами було укладено мирову угоду №2/3 від 01.04.2010 про реструктуризацію боргу, яка була подана на затвердження господарському суду Житомирської області у справі № 4/170 (т.1, а.с.10).

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 15.04.2010 у справі №4/170 затверджено укладену між сторонами мирову угоду у справі №4/170 від 01.04.2010 на визначених у ній умовах та припинено провадження у справі на підставі п.7 ч.1 ст.80 ГПК України (т.1, а. с166).

Згідно п.1.1 мирової угоди №2/3 від 01.04.2010 відповідач зобов'язався погасити позивачу заборгованість у сумі 66349,98 грн., з яких: 60652,79 грн. - сума збільшення первісного боргу за рахунок індексу інфляції за період з 01.01.2007р. до 28.02.2010р. та 5697,19 грн. - сума 3% річних, нарахованих за аналогічний період, а також відшкодувати позивачу 899,50 грн. витрат на одержання боргу та відновлення порушеного права (судових витрат), з яких: 663,50 грн. сума сплаченого мита та 236 грн. сума оплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Всього відповідач зобов'язався сплатити за цією мировою угодою 67249,48 грн. до 31.03.2011р.

Крім того, сторонами було погоджено, що позивач відмовляється від стягнення пені, нарахованої до 31.12.2009р. та від відшкодування збитків від неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих до 31.12.2009р. (п.3.1 мирової угоди) (т.1, а.с.10).

Апеляційним судом також встановлено, що напередодні укладення мирової угоди №2/3 від 01.04.2010 між сторонами було укладено мирову угоду №3/3 від 29.03.2010 (т.1, а.с.11), в якій сторони визначили розмір заборгованості відповідача за виконані роботи за договором №112 від 25.07.2002, з урахуванням умов мирової угоди №15 від 28.08.2003, рішення господарського суду Житомирської області від 16.01.2007 та постанови Житомирського апеляційного господарського суду від 16.05.2007 у справі №4/3553 на суму 103116,69 грн., з яких: 60013,72 грн. - сума первісного боргу, 31745,42 грн. - сума збільшення первісного боргу за рахунок індексу інфляції за період з 08.11.2002р. до 31.12.2006р., 7468,01 грн. - сума 3 % річних, нарахованих за період з 01.01.2007р. до 31.12.2009р., 2825,69 грн. - сума пені та 1063,85 грн. - сума відшкодування витрат на відновлення свого порушеного права (судових витрат). Дана мирова угода, яка була укладена сторонами з метою зменшення витрат бюджетних коштів, не затверджена судом.

У зв'язку з тим, що грошові зобов'язання за рішенням господарського суду Житомирської області від 16.01.2007 у справі №4/3553, мировими угодами 3/3 від 29.03.2010 та №2/3 від 01.04.2010 виконані не були, 28.04.2012р. сторони уклали мирову угоду №1/4 про реструктуризацію грошових зобов'язань, які виникли з умов мирових угод №2/3 та №3/3 на 31.03.2011р. та безпосередньо з рішення суду від 16.01.2007 (т.1, а.с.12).

Відповідно до п.п.1.1,2.1,4.1 мирової угоди №1/4 від 28.04.2012 відповідач зобов'язаний погасити позивачу заборгованість в сумі 170366,17 грн., яка складається з: 103116,69 грн. заборгованості, яка виникла за мировою угодою №3/3 від 29.03.2010, та 67249,48 грн. заборгованості, яка виникла за мировою угодою №2/3 від 01.04.2010, строком до 31.10.2012р. з урахуванням індексу інфляції за період з 01.03.2010р. до дня перерахування, якщо за цей період індекс інфляції перевищує 100%, та 3% річних за період з 01.03.2010р. до дня перерахування, згідно ст.625 ЦК України (п.2.1 угоди). При порушенні строків платежів позивач самостійно нараховує та сплачує одночасно з сумою платежу пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу від суми простроченого платежу до дня погашення боргу.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що оскільки відповідач зобов'язання, визначені мировою угодою №1/4 від 28.04.2012, у визначені строки не виконав, тому з нього підлягає стягненню борг у розмірі 394081,85 грн., з яких 170366,17 грн. - сума основного (первісного) грошового зобов'язання без урахування індексу інфляції, де 103116,69 грн. заборгованості, яка виникла за мировою угодою №3/3 від 29.03.2010, а 67249,48 грн. заборгованості, яка виникла за мировою угодою №2/3 від 01.04.2010; 159803,47 грн. сума збільшення основного (первісного) зобов'язання за рахунок індексу інфляції (сума інфляційних втрат) за період з 01.03.2010р. до 30.06.2015р.; 27202,73 грн. сума 3% річних, нарахованих за період з 01.03.2010р. до 30.06.2015р.; 32210,88 грн. сума пені, нарахованої за період з 01.07.2014р. до 30.06.2015р.; 4498,60 грн. сума збитків від неодержаного доходу, нарахованих за період з 01.11.2012р. до 31.12.2012р.

Судом першої інстанції правильно зазначено, що в матеріалах справи відсутні докази подання мирової угоди №1/4 від 28.04.2012 на затвердження суду, а також затвердження її судом. На відміну від звичайної угоди, мирова угода, що укладається в процесі виконавчого провадження, укладається у формі та на умовах, передбачених процесуальним законодавством, не лише змінює матеріально-правові відносини, а й припиняє процесуально-правові відносини; якщо мирова угода не виконується добровільно, вона виконується в порядку, встановленому для виконання судового акта.

Укладена між сторонами спору мирова угода, яка судом не затверджена, не може вважатись мировою угодою у розумінні ст.ст.78,121 ГПК України та є звичайним правочином.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, частина позовних вимог в сумі 94584,83 грн., з яких: 60013,72 грн. основного боргу, 31745,42 грн. інфляційних втрат, 2825,69 грн. пені, згідно п.1 мирової угоди №1/4 від 28.04.2012 виникли з правовідносин сторін за договором №112 від 25.07.2002, які вже були предметом судового розгляду та з цих підстав є рішення господарського суду Житомирської області від 16.01.2007 та постанова Житомирського апеляційного господарського суду від 16.05.2007 у справі №4/3553, які набрали законної сили та є обов'язковими до виконання в силу ст.115 ГПК України.

МПП фірма "Альфа-М" мало право звернутись до примусового виконання даного судового рішення з метою одержання з боржника присудженої заборгованості. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком суду першої інстанції про припинення провадження у цій частині на підставі п.2 ч.1 ст.80 ГПК України.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача сум відшкодування витрат на відновлення свого порушеного права, які визначені сторонами в мировій угоді №3/3 від 29.03.2010 як судові витрати та включені до суми основного зобов'язання за мировою угодою №1/4 від 28.04.2012, то суд першої інстанції вірно зазначив, що правова природа цих нарахувань визначена ст.44 ГПК України і не є основним боргом.

Разом з тим, оскільки мирова угода №1/4 від 28.04.2012 не затверджена судом, тобто не є такою у розумінні ст.ст.78,121 ГПК України, тому вона не може породжувати зобов'язання відповідача щодо оплати судових витрат, які не пов'язані з її розглядом та затвердженням в судовому порядку.