ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 березня 2014 року Справа № 922/3937/13
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого Дунаєвської Н.Г.суддівГольцової Л.А. (доповідач), Мележик Н.І.розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4на рішення та постановуГосподарського суду Харківської області від 13.11.2013 Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2014у справі№ 922/3937/13господарського судуХарківської областіза позовомПершого заступника прокурора міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської радидоФізичної особи - підприємця ОСОБА_4простягнення 122189,11 грн.за участю представників сторін:
позивача: повідомлений, але не з'явився;
відповідача: повідомлений, але не з'явився;
прокурора: Гудименко Ю.В., прокурор відділу Генеральної прокуратури України, посв. №014715 від 21.01.2013;
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.11.2013 у справі №922/3937/13 (суддя Шатерніков М.І.) позов задоволено повністю.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 09.01.2014 (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Пелипенко Н.М., судді - Івакіна В.О., Тихий П.В.) рішення Господарського суду Харківської області від 13.11.2013 у справі № 922/3937/13 залишено без змін.
Не погоджуючись із вказаними судовими актами, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник послався на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Позивач надав відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти її задоволення, просить прийняті у даній справі судові рішення залишити без змін. Також, у відзиві заявлено клопотання про розгляд касаційної скарги без представника позивача.
Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм судами попередніх інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи встановлено, що відповідач на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.2003 набув у власність павільйон літ. "А/51-1" по АДРЕСА_1. 19.10.2012 за договором купівлі-продажу, зазначена будівля продана ФОП ОСОБА_5
В свою чергу, Управлінням земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради 12.04.2013 складено акт №1418/13 обстеження, визначення меж, площі та конфігурації земельної ділянки, яким встановлено, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 загальною площею 0,0203 га строком до 07.11.2012 використовувалась ФОП ОСОБА_4 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі під магазин, однак право користування вищезазначеною земельною ділянкою не оформлене, чим порушено вимоги ст. ст. 125, 126 ЗК України.
Листами від 28.01.2010 № 696/0/84-10, від 18.10.2010 № 9599/0/84-10 Управлінням земельних відносин Департаменту містобудування, архітектури та земельних відносин Харківської міської ради на адресу ФОП ОСОБА_4 направлено попередження щодо необхідності терміново з'явитись до управління для погодження розрахунку орендної плати та оформлення проекту договору оренди землі, проте такий договір між сторонами укладений не був.
Рішенням Харківської міської ради Харківської області від 24.04.2013 № 286 "Про затвердження акту про визначення збитків" затверджено акт № 360 про визначення збитків, в якому встановлено, що неодержаний Харківською міською радою дохід за використання ФОП ОСОБА_4 земельної ділянки загальною площею 0,0203 га за адресою: АДРЕСА_1, складає 122189,11 грн.
Як дослідили суди попередніх інстанцій, з метою врегулювання даного спору у досудовому порядку, позивач листом від 11.04.2013 № 3427/0/84-13 запропонував ФОП ОСОБА_4 з'явитись на засідання комісії для визначення збитків власникам землі та землекористувачам. Також, листом від 13.05.2013 № 4198/0/84-13 було запропоновано відповідачу добровільно відшкодувати Харківській міській раді визначені збитки за використання земельної ділянки з порушенням норм земельного законодавства. Зазначені вимоги позивача залишені відповідачем без належного реагування.
Підставами для звернення до суду з позовом, як вірно вказали суди, є стягнення збитків в сумі 122189,11 грн. за період з 01.05.2010 до 19.10.2012 у вигляді упущеної вигоди (у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки) внаслідок користування відповідачем зазначеною вище земельною ділянкою без оформлення прав на неї, тобто без правовстановлюючих документів.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив з положень ЗК України, ЦК України та, надавши оцінку всім матеріалам справи в сукупності, дійшов висновку про обґрунтованість позову та наявність підстав для його задоволення в повному обсязі.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Відповідно до абз. 2 п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.
Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору (п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6).
Статтями 120 ЗК України та 377 ЦК України визначено порядок переходу права на земельну ділянку у разі набуття права на жилий будинок, будівлю або споруду.
В свою чергу, як вірно зауважив суд апеляційної інстанції, виникнення права власності на об'єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення договору оренди земельної ділянки. Правочини, які тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю, проте оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку.
Проте, заходи, спрямовані на оформлення земельної ділянки у відповідності до вимог земельного законодавства України відповідачем проведені не були, на що вірно звернув увагу апеляційний господарський суд.
Сервіси для юристів